От вам загадка на злобу дня. Хто швидше літає: реактивний мопед, курс євро чи Аліса, яка читає Нескінченний жарт? Досі сміюсь з діалогу з другом, коли він спитав, про що книга. Я розгубилась (ну а реально, як її коротко описати?) і сказала, що зараз читаю про те, як набивають татухи у вʼязниці. На що він спитав: це якась енциклопедія? Смішно те, що оточуючі вже не дивуються, що я можу читати енциклопедію про набивання тату наркоманам у вʼязниці. Ну а чом би і ні? Дивні у нас зараз способи ескапізму. Одна моя подруга філософію про гвельфів і гібелінів читає, інша — про ельфів і гоблінів. Я про наркоманів і спортсменів. Що нас обʼєднує — потяг до мікрокосму зі своїми правилами і устроями. Де все блядь логічно і наперед вирішено, хоч і в своїй дивній логіці. Світ Нескінченного жарту — такий собі Спрінгфілд — наче портрет Америки, але з допущеннями, типу жовтих чоловічків, як у Метта Грюнінга, або… катапультами, що відправляють сміття за межі США і гігантськими вентиляторами, що його здувають як у Воллеса😅 Насправді, основна складність Нескінченного жарту, як і інших складних товстих американських постмодерністкостей — хронологія. Ця книга фрагментарна і нелінійна, Воллес розчехлив методички своїх вчителів — Пінчона і Делілло, а тому всі, хто знайомий з «Веселкою тяжіння» або «Підземним світом» складнощів уже не відчує. А мало того, що тут події розкидані хєр пойми як, так ще й роки мають доволі витончену назву на честь тогорічного спонсора, наприклад, Рік антигеморойних прокладок «Tucks» або Рік спідньої білизни «Depend» для дорослих із нетриманням. Тому найбільший виклик для читача — не заплутатись в історіях, поєднати їх і розставити хронологічно в тому божевільному календарі. З цим я легко справляюсь за допомогою стікерів і приміток, тому в тексті орієнтуюсь, як риба у воді, і все, що мені лишається — маленькі задоволення, здивування і відкриття. Наприклад, зараз я на 350 сторінці, де брат дзвонить нашому головному герою з тривогою у голосі: «мені здається, мене переслідують… інваліди». Бо в цьому світі є сепаратистське угрупування інвалідів на візках. Ну і як тут закрити книгу, треба ж дізнатись, що вони хочуть.