Вчитель та підопічний з дружбою крізь роки 💚(вперше дізналась я про це в примітках до Овена Міні)Сиділа медитувала над книжковою шафою і надумала взяти читати «Світ очима Ґарпа» наступною книгою, перечитуючи в цей самий час «Бойню №5», і згадала, що так і не показала вам два прикольних фото Ірвінґа та Воннеґута, коли дочитала «Овена Міні»*Курт викладав письменницьку майстерність у Ірвінґа в університеті Айови в середині 60-х*Курт був першим, хто прочитав дебютним роман Джона Ірвінґа «Setting Free the Bears» (1968)*Ірвінґ приписує Воннеґуту, що саме той навчив його тому, що деякі речі настільки сумні, що зустріти їх можна лише з гумором. Це дійсно прослідковується в романах обох авторів.*Інші студенти вважали Курта письменником-фантастом, тож охочих було замало на курсі. Саме Ірвінґ був одним з небагатьох, хто розгледів його оригінальність і залишався в його класі. *Протягом багатьох років вони були сусідами на Лонг-Айленді. Ірвінг згадує ексцентричну звичку Воннеґута сидіти на ґанку Ірвінґа рано-вранці в очікуванні, поки хтось прокинеться і приготує каву — факт, який діти Ірвінга підтверджували, підраховуючи недопалки на газоні.Обожнюю обох, залетіли в мій список найулюбленіших авторів з першого ж роману кожного!