Подорожній щоденник. День 3.Завантажилась на лайнер (після вчорашнього обіду в Бургер Кінгу це доволі влучне дієслово). Моє знайомство з кораблями обмежується «Титаніком», «Мобі Діком» і «23 пасажиром», усі закінчились погано. Тому я одразу пригледіла собі міцні двері, перевірила відсутність у капітана деревʼяної ноги і сканую пасажирів, чи нема бува серед них маніяка.Одразу впала на лежак і встигла згоріти за годину. Тепер Дживс на моїй руці не білий, як має бути, а рожевий. Завтра екскурсія-сафарі, де будемо дивитись на рожевих фламінго. Сподіваюсь, я не зіллюсь із ними, і мене не залишать у Марселі. Потім була вечеря з переміною в 4 страви. А потім я відвантажилась у спортзал (після профітролі, шоколадного яйця і панакоти знову влучне дієслово). Якби вікна залу завжди виходили на море, я була б справжньою машиною, бо займатись там було справжнім кайфом.На кораблі нема інтернету, тільки вайфай за дофіга євро на добу. А ще на кораблі платний алкоголь. Я не мільйонерка, тому вибір стоїть між інтернетом і пивом, а він, як ви розумієте, очевидний. Вирішила зробити собі детокс (не від пива) і заодно перевірити ступінь своєї залежності (з пивом давно все зрозуміло). Результати невтішні, бо рефлекторно кожну хвилину тицяю на інстаграм. 90% пасажирів — пенсіонери. Але пенсіонеркою відчуваю себе я, бо о 21:30 після спортзалу пішла відпочивати, тоді як усі інші розважались на барі. Завтра вони о 7 вже будуть на сніданку, а я лежу і переймаюсь, що просплю екскурсію. Тоді з рожевих фламінго я побачу тільки себе у дзеркалі. Такі справи.