РОЖЕВІ ОКУЛЯРИ СТАЛИ ТЕМНИМИ. Ми давно втратили будь-яку новизну для розвинутого світу. Нас уже ніхто не сприймає як потенційного східноєвропейського «тигра». Ми переконливо довели всім навколо власну неперевершену схильність до корупції, ставши абсолютним чемпіоном в крадіжках, брехні, хабарництві та здирництві, освяченому судовою системою, якій довіряє 2% населення. Цікаво, хто входить в ці два відсотки? Хто ці святі люди?ВЕЛИКИЙ РИНОК СТАВ МАЛЕНЬКИМ. Ще задовго до війни мільйони українців почали активно «перепливати Тису» в пошуках «багатших сіл». Війна довершила справу. Добра половина населення України 90-х вже за кордоном і не повернеться, скільки б міністерств повернення не створювали неграмотні чиновники, які в слові «мама» роблять шість помилок, як любить казати один мій приятель. А що ви хотіли?!ДЕ ВЗЯТИ ГРАМОТНИХ, ЯКЩО ОСВІТОЮ КЕРУЮТЬ НЕОСВІЧЕНІ. Погодьтеся, що протягом останніх п’яти років навчання зупинилося. Спочатку пандемія, потім війна, через які й без того погана освіта, від початкової до вищої, стала ще й дистанційною і навряд чи від цього виграла. Ціле покоління школярів втратило п’ять років навчання з одинадцяти. Не кажу вже про студентів, там стовідсотковий результат: п’ять з п’яти.ДЕШЕВА РОБОЧА СИЛА ПЕРЕСТАЛА БУТИ ПЕРЕВАГОЮ, бо з’явився штучний інтелект і рóботи, година яких вже коштує дешевше, ніж година роботи українця. Візьміть хоча б Тесла: один завод в Шанхаї, другий в Берліні, третій в Техасі - це не про дешеву робочу силу, це про близкість до споживача і законів, які працюють та захищають.ТРАНЗИТ ПЕРЕТВОРИВСЯ В ГЛУХИЙ КУТ. Тут і додати нічого — через війну Україна і глобальна торгівельна логістика стали несумісними поняттями. Навіть найяскравіша пропагандистська фантазія навряд чи зможе їх об'єднати.НЕДООЦІНЕНЕ СТАЛО ПРОСТО ДЕШЕВИМ. Олігархи, великі й маленькі, за три десятиліття висмоктали з індустрії найкраще та й викинули, практично нічого не створивши.АЛЕ ДОСИТЬ ПЕСИМІЗМУ ТА ЧОРНОЇ ФАРБИ. Будь-який оптимістично налаштований читач легко заперечить: «Ми створили агроіндустрію та галузь IT!». Створили — це правда. Але перша залишається на примітивному сировинному рівні, а друга тримається на ФОПах, яких вже досить скоро доб'є влада, бо гроші потрібні, та інерції радянської інженерної освіти, сила якої теж не безмежна.ОТЖЕ, ЩО РОБИТИ ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ДОСХОЧУ НАМАЛЮВАВСЯ ЧОРНИМ КОЛЬОРОМ? Не знаю. В мене немає відповіді. Я, до речі, вже багато років задаю всім навколо — розумним, багатим, впливовим — одні й ті ж запитання: «А для чого іноземному інвестору вкладати гроші в Україну? Для чого їм сюди приходити?» А ви ж розумієте, що без них, грошовитих іноземців, нам ніяк. Але, на жаль, крім загальних слів у відповідь нічого не чую. Музика не грає. А хотілося б…ЯКЩО ХОЧЕМО КРАЩЕ ЖИТИ, ТО ПЕРШОЧЕРГОВИМ, НА МОЮ ДУМКУ, ЗАВДАННЯМ ВЛАДИ І ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ЕЛІТИ, якщо у нас така є, — це знайти і чітко сформулювати відповіді на запитання «Для чого сюди йти іноземному капіталу?». І щоб відповіді були чесні та справедливі й українці з ними погодилися, а урядовці, парламентарі та чиновники з ОП вивчили їх напам’ять і могли б без помилок повторити навіть серед ночі, як я в 90-ті. Ось він, наш «План перемоги»! Його, звісно, ще виконати потрібно, але для початку хоча б сформулювати. Бо навіть якщо нам дадуть всі на світі F-16 та «атакамси» і ми ними відвоюємо свою територію, а в середині країни нічого не змінимо, то на справжню Перемогу й сподіватися нічого. Все буде, як завжди!