Чи закінчиться нафта після перекриття Орзумської протоки? Спойлер: ні (і ось чому Іран просто лусне від власних запасів)Сидячи на своєму експертному дивані, відкриваю стрічку новин. І там знову всі пишуть: Ормузьку протоку перекрили, ціна на нафту летить у космос, а світ розвалювалюється.І тут справжній диванний експерт поставить одне незручне запитання: а чи точно нафта – це щось таке рідкісне і незамінне, чи ми знову плутаємо геополітику з економікою?Почнемо з простого.Світ з'їдає приблизно 100 мільйонів барелів нафти на день. З них країни Перської затоки дають десь 25%.Звучить страшно, правда?А тепер додамо трохи контексту. США качають ~13 млн барелів на день. Саудівська Аравія – ще ~9–10 млн. Росія – приблизно стільки ж. А ще є Канада, Бразилія, Норвегія, Ірак, ОАЕ – це ще десятки мільйонів у сумі. Важливо – Іран взагалі не входить у ТОП-лист!Нафта – не дефіцитний товар. Це ж не мікрочипи, які вміє робити тільки TSMC на Тайвані і ще пара їхніх друзів. Це продукт, який при високій ціні починають діставати з-під землі ВСІ.І ось тут починається найнеприємніше для країн Затоки.Вони зараз бояться не того, що свою нафту не продадуть сьогодні. Вони в жаху від того, що їх замінять ЗАВТРА. Бо нафтовий ринок – це така собі черга з різних постачальників.Не зміг постачати ти – зайшов наступний. Бізнес є бізнес.Якщо частина нафти з ринку раптом зникає, ринок не впадає в депресію. Він починає заробляти гроші.США зі своєю сланцевою нафтою можуть додати до 2 млн барелів на день за лічені місяці. Бразилія та шельфи – ще до мільйона. За нею – Норвегія. Аргентина нарощує свою Vaca Muerta. А Венесуела взагалі сидить як джокер у рукаві з потенціалом до +2 млн.Коротше, ринок здатен спокійно компенсувати кілька мільйонів барелів протягом року. Просто тому, що при $100 за барель нафта стає занадто привабливою, щоб її не качати.Тепер про улюблену страшилку експертів – Ормузьку протоку.Через неї дійсно проходить близько 20% світової нафти.Але є нюанс.По-перше, факт її перекрити – це вже не економіка, це війна рівня "всім приготуватися до Третьої світової". І дуже погано від цієї блокади перш за все Китаю та Індії.По-друге, навіть без фантазій:У Саудівської Аравії є труба до Червоного моря (~5 млн барелів/день).В ОАЕ є обхідний маршрут (~1.5 млн).В Іраку є вихід через Туреччину.Тобто ВЖЕ ЗАРАЗ 7 МЛН БАРЕЛІВ можуть йти в обхід Ормуза. Тож після цих фактів – "кінець світу" перетворюється на... просто дуже дорогу логістичну проблему. І очевидно, що багаті арабські виробники нафти зараз не сидять у розпачі, як Європа, а поспіхом готуються будувати трубопроводи всюди, де це лише можливо. Просто нам про це не говорять.А тепер мій улюблений момент, про який майже ніхто не говорить.Іран.Всі активно обговорюють, як він буде продавати нафту. Але є набагато більш незручне запитання: а де він її буде зберігати в умовах блокади?Якщо експорт падає, резервуари швидко заповнюються. Танкери перетворюються на плавучі склади. Через пару тижнів починається найцікавіше:Треба зупиняти видобуток.Свердловини починають деградувати.Частину з них потім можна просто не повернути в роботу.На тлі всього цього всі продовжують панікувати про $100 за барель. Хоча якщо подивитися на останні 20 років – ми вже жили з такою нафтою. У 2008-му. У 2011–2014 роках (ДУЖЕ ДОВГО ЖИЛИ!). У 2022-му – після нападу Росії на Україну.Світ не розвалився. Він просто трохи подорожчав.І ось тут з'являється найбільш приземлена змінна всієї цієї геополітики. В листопаді вибори у конгрес США.А значить, головна мета будь-якої адміністрації звучить не як "стабілізувати Близький Схід", а як: "зробити так, щоб ціна на АЗС не виглядала як привід змінити владу".Тому що звичайний виборець не читає розумні звіти Міжнародного енергетичного агентства. І мої мудрі пости з дивану він теж не читає (оце вже огидно!). Він дивиться на цифру на колонці. Він простий американський виборець – не знає, де Іран чи Україна?