Андрій Веревський каже, що його «ображають і принижують» українські журналісти. Навіть подав позов у Швейцарії. Це виглядало би як анекдот, якщо б не було правдою.До цього я тільки один раз бачив щось подібне. Коли Віктор Медведчук подав позов проти Вахтанга Кіпіані з вимогою заборонити книгу «Справа Василя Стуса», Медведчук навіть отримав спочатку перемогу в Дарницькому суді. Це викликало публічний резонанс, і весь тираж розкупили за лічені дні. Київський апеляційний суд відмінив заборону. Книга повернулася у продаж і стала бестселером. Справу почали називати анти-SLAPP перемогою, бо позов виглядав як спроба тиску на журналіста та історика.На думку багатьох, Веревський в «спірних операціях» на фондовому ринку давно перевершив Коломойського, а в тиску на ЗМІ вирішив перевершити Медведчука. Почав з того, що подав позов на українського журналіста Миколу Фельдмана за його інтерв’ю на YouTube. Що цікаво, зробив це в Швейцарії, незважаючи на те, що вони обидва є громадянами України. Міжнародні юристи одразу запропонували безкоштовно захищати Миколу, бо на їхню думку позов явно створений з ціллю налякати і змусити замовкнути незалежних журналістів. Або, як кажуть про такі випадки, SLAPP-позов — стратегічний судовий позов проти участі громадськості, який подається не для того, щоб реально виграти справу, а щоб залякати та виснажити критика або активіста.Практично одразу юристи Веревського запропонували журналісту видалити відео і так досягти мирової угоди. Ціль була показово примусити замовчати незалежні ЗМІ. Щоб ніхто і не подумав писати правду про Андрія Михайловича.З того часу про зловживання і судові справи навкруги дій Веревського написали Forbes, Latifundist, Financial Times, Delo, Luxherald, Економічна правда та безліч українських, польських та європейських ЗМІ. Так що тепер Веревський буде бігати по усьому світу, звинувачуючи журналістів? Очікуємо позови з Парагваю, Швейцарії та Чаду?Що буде, якщо міжнародні ЗМІ опублікують докази, що Андрій Веревський переслідує опонентів? Що деякі з них відчувають загрозу їхньому життю та свободі? І що в цій справі фігурують ті самі люди, що в скандальних плівках, причому з усіх сторін.Я випадково дізнався, що Веревський подав позов проти журналіста. Поки знаю лише про один випадок, але думаю, що вражене его найбільшого аграрія України буде намагатись зупинити свободу слова та незалежність ЗМІ в Україні. Все-таки не дарма він свого часу швидко перейшов з Блоку Юлії Тимошенко у табір проросійського президента Януковича. Тому в мене виникають тільки три питання:Чи буде він подавати позови проти міжнародних ЗМІ?Як буде реагувати на оприлюднення «плівок Веревського»?І чому він вибрав переслідувати ЗМІ, а не акціонерів, які відстоюють справедливість?Навіть я не отримав офіційного позову. Проти мене він задіяв тільки фабрикацію кримінальних справ. Як Андрій Михайлович казав своєму партнеру про ситуацію зі мною: «Влада, power. Я не міг їй не скористатися. Будь-хто зробив би так само».Андрій Михайлович каже, що його ображають журналісти. Ображають акціонери. Я взагалі, на його думку, якийсь божевільний дурень, що не розуміє, як влаштований реальний світ. Не прогинаюсь під тиском кримінальних справ і не хочу продаватись за великі гроші. Але світ дуже різноманітний. Хтось живе ідеалами і хоче віддавати суспільству, а хтось живе тільки грошима і владою та готовий переступити через багато чого.Пару місяців тому в коментарях Forbes представник Кернел сказав, що я — надоїдлива комаха. Але комаха, яка сідає на гнилу рану корпоративного управління, завжди сигналізує, що далі буде тільки гірше. І це не приховають позови і переслідування журналістів та ЗМІ. Це тільки включить прожектор, щоб підсвітити, що відбувається всередині Андрія Михайловича та його компанії Кернел. І побачене може багатьох шокувати…