А соціологія може й не показати нічого. Бо без спеціальних зусиль не розрізнить інституційну довіру (як до очільника держави, символу незалежності та фронтмену національного спротиву) та персональну довіру як до політика. Загалом за великими цифрами пасивної більшості можна не помітити активної меншості.Не буду оцінювати перспективи виборів, бо їх ще нема на горизонті. Спочатку перемога (знову повторю: ми навіть не маємо публічної дискусії, що це таке), а потім вже буде видно. Перемога не гарантована (незабаром опублікую аналіз сценарного поля "перемога/поразка", який наша команда завершує).І тут виникають два нові важливі виклики.По-перше, Захід вперше побачив у Зеленському того, кого бачимо ми, -- не фантастичного героя, що уособлює всі чесноти й подвиги нації, а живу людину з особистими перевагами й недоліками, якій випало очолити спротив мільйонів героїв. У західній свідомості почав відбуватися decoupling (розщеплення) України та Володимира Зеленського. Для них це культурний шок. Наслідки наразі не беруся прогнозувати.По-друге, падіння легітимності ставить під загрозу мирні переговори, які колись таки почнуться. І справа не в тому, що говоритимуть мешканці Кремля, -- на це ми чхали. Справа в тому, що переговорник повинен мати довіру. Відсутність довіри призведе як до обмеження можливостей самого переговорника, так і до викривленого сприйняття його здобутків вдома. А це вже серйозна загроза.Тож єдиним виходом я бачу термінове збільшення легітимності, як описано вище.5. Окремі рядки варто присвятити Парламенту. Там є порядні люди, там є залякані, там є безнадійні ідіоти, там є неприховані злочинці. Але також є люди, які не розібралися, і їм я раджу дуже швидко розібратися. Бо шанс лише один, і все подальше життя може піти не так.І ще є люди, які дуже сильно застаріли. Ментально вони застрягли на початку століття, відстали на 20 років. Ці люди не обов'язково старі, можливо, просто останні 20 років невдало обрали собі оточення і внаслідок цього все пропустили: два Майдани, війну, все на світі. Розрив у часі між соціумом (точніше, його активною меншістю) та політикумом був ясно видимим 22 липня, у день голосування та перших протестів. Суспільство виросло, а ці люди залишилися де були. Що з цим робить? 6. Два слова щодо Уряду. Там чимало молодих порядних високопрофесійних людей. Я їх знаю особисто. Звертаюся до вас: в якийсь момент вам запропонують стати на бік неправди, і у вас буде ціла купа причин і пояснень, чому треба так зробити. Будь ласка, в цей момент знайдіть в собі сили не робити цього, не ставати на бік неправди. Покладіть на стіл заяву і вийдіть. Життя довге, все ще попереду.7. Росія в шоці, поки не перетравила побачене. Перед їхніми очами постав їхній найбільший страх. Але хочу попередити: вони оговтаються швидко.8. Суспільний договір у нас таки є. І це не папірці з печаткою. А ще в нас величезний незадоволений запит на справедливість. У 2019 його обіцяли задовольнити. Не зробили цього. З того часу він тільки виріс. Не грайтеся з вогнем.Наче все. Може, потім ще щось згадаю.На цей текст вплинуло читання дописів певних найрозумніших людей України, на кшталт Olga Dukhnich Олексій Панич Vitaliy Rudenky Roman Vybranovskyy та інших, дякую їм.