Сергій БудкінЯ, до речі, бачив останній варіант угоди, яку сторони погодили.1. Сторони керуються правом штата Нью-Йорк.2. США надають допомогу за принципом "долар за долар", тобто за кожен долар американської допомоги (включаючи, частково, вже надану допомогу) країна перераховує в спеціальний фонд еквівалент долару США в місцевій валюті.3. Цим спеціальним фондом керують представники США і тільки вони вирішують куди і як будуть витрачатися з нього гроші. Звісно, допомогою США також керують США.4. З будь-яких грошей, що отримав цей спеціальний фонд, США отримують 5% одноразово в момент отримання грошей на рахунок фонду.5. Ці 5% можуть бути витрачені на фінансування діяльності США з керування цим фондом (при цьому в штаб-квартирі фонду буде працювати 600 осіб з США), а також на закупівлю критично важливих для США металів і матеріалів або побудову підприємств на підконтрольних країні-реципієнту територіях для видобутку таких матеріалів, при цьому ці підприємства будуть належати США.6. Будь-які рішення стосовно витрати коштів розробляються країною-реципієнтом, проте мають бути погоджені США. Без погодження США неможливо використання коштів з цього спеціального фонду.7. Зобов'язань по захисту інвестицій або країни-реципієнта США не несуть.8. Угода має бути затверджена Конгресом і Сенатом США, затвердження можливе тільки після підписання її країною-реципієнтом.Цікаво, якою була б реакція, якщо б США запропонували Україні підписати клон угоди про план Маршалла? Бо викладене вище - це погоджені умови угоди про надання американської допомоги. Але їх було погоджено між США та країнами-реципієнтами плану Маршалла у 1949 році і викладене вище - це дуже коротко про те, як функціонував план Маршалла. І його умови були, як на мене, набагато більш драконівськими для країн-реципієнтів (Британії, Франції і інших союзників США), ніж те, що описано в статті Економічної Правди (в коментарі).Чому я це написав? З багатьох міркувань.1. Почитайте про план Маршалла, найбільш успішну програму повоєнного відновлення за будь-якими мірками, щось більше, ніж стаття у Вікіпедії. Це була дуже жорстка програма, фактично - зовнішнє управління, в якій фінансовий тягар був не тільки на США, але й якнайменше в тому ж розмірі і на країнах-реципієнтах, це не була благодійна допомога з боку США. Я в коментарях дам посилання на більш-менш пристойну статтю про умови плану Маршалла, його наслідки та адміністрування під час його функціонування.2. Різниця між хом'ячком та щуром - тільки в їхньому PR-менеджері. Сутність плану Маршалла можна описати так, що слово "неоколоніалізм" буде здаватися зам'яким для його характеристики. Разом з тим, це точно була програма-взірець відновлення економіки не тільки однієї країни, а багатьох. Тому давайте дочекаємося остаточної версії того, що буде запропоновано для підписання Україні перед тим, як лайном кидатися. Ми вже зробили свою справу - допомогли відбити першу пропозицію, яка відносилася до категорії "А що, спитати не можна?", те, що я бачу зараз, є набагато пристойнішим.3. Від допомоги можна відмовитися. СРСР та країни, які СРСР мав в сфері впливу (та ж Польща), відмовилися від плану Маршалла під тиском СРСР. В результаті замість того, аби виробляти нормальні авта через п'ять років після започаткування плану Маршалла, Польща через десять років закуповувала обладнання для виробництва авт, що було зроблене на заводах в Західній Німеччині, побудованих в результаті плана Маршалла, аби випускати Полонези (хто не пам'ятає що це за чудо - подивіться в Вікі).