«Так говорить Владика ГОСПОДЬ: Це стосується Єрусалима. Я його поставив у центрі інших народів, – а довкола нього багато інших країн. Але він повстав проти Моїх постанов та Моїх законів, – почав творити беззаконня більше ніж оточуючі народи, – став гіршим за країни, які довкола нього. Адже вони (мешканці Єрусалима) відкинули Мої постанови і не дотримувались Моїх законів.» Єзекіїля 5:5-6

Як Єрусалим у цьому уривку, християнська спільнота покликана бути видимим свідченням Божої правди й Божого життя. Ісус порівнює Своїх учнів із містом, що стоїть на горі (Мт. 5:14–16). Та чому ті, хто покликаний бути таким свідченням, можуть виявитися гіршими за людей довкола («став гіршим за країни, які довкола нього» Єз.5,6)? Часом можна побачити, що люди поза церквою живуть порядніше, ніж дехто з її членів.

Як віруючий може стати поганим свідченням? Коли людина називає себе учнем Ісуса, сповідує Його ім’я та Його цінності, але в житті чинить навпаки, її поведінка суперечить тому, що вона проголошує. Така невідповідність не лише знецінює її свідчення, а й зневажає Ім’я Христа.

Егоїзм, байдужість, зосередженість на собі й матеріальному, прагнення лише власної вигоди — усе це, разом із рисами характеру, далекими від Ісуса, робить людину слабким і навіть негативним свідком Христа. Це одна з болючих небезпек для сучасних віруючих. Іноді людина може бути зовні бездоганною — не пити, не палити, не ходити на ліво, — але її серце й стосунки з іншими не просякнуті Христовою любов’ю.