Пасторський щоденник | Страсний тиждень: найпам’ятніша з усіх п’ятницяП’ятниця — це день суду...

Страсний тиждень: найпам’ятніша з усіх п’ятницяП’ятниця — це день суду та вбивства Ісуса. У ніч проти п’ятниці, після молитви в Гетсиманському саду, храмова варта разом зі зрадником ув’язнює Христа. Тієї ж ночі стається зречення Петра — невимушене й неплановане. Воно так схоже на наші «побутові» зради Ісуса в колі колег, друзів чи одногрупників, коли ми мали б засвідчити свою віру та євангельські принципи, але натомість мовчимо або говоримо всупереч переконанням, аби тільки не виділятися з комфортного оточення.Світанок закарбувався трьома судами. Спочатку юдейський Синедріон засудив Ісуса до страти. Згодом Пилат намагався судити справедливіше й навіть відправив В’язня до Ірода, проте той лише посміявся, познущався і відіслав Його назад. Зрештою Пилат піддався тиску натовпу й засудив Ісуса до смертної кари через розп’яття.Ранок п’ятниці — це шлях на Голгофу, Via Dolorosa. Побитий батогами, висміяний і заплюваний солдатами, у терновому вінку, Ісус несе перекладину власного хреста. Коли сили полишають Його, воїни змушують Симона Киринеянина допомогти Йому. Симон ніс хрест частину шляху — як згодом кожен Його учень, який щиро прагне йти за Вчителем, має взяти свій хрест. Взяти свій хрест — це покликання до цілковитої посвяти, до життя, що не шукає легких шляхів, а йде дорогою любові, жертовності, віри та, подекуди, сорому й насмішок, наслідуючи Спасителя.Центральний образ п’ятниці — три хрести. Поміж двома злочинцями, засудженими Римом до вищої міри покарання, розп’ятий і Цар Юдейський, Ісус з Назарету, наш Спаситель. Голгофський хрест — це точка, де зустрілися Божа любов і Божий гнів. Гнів за гріх вилився на Сина, щоб любов могла вилитися на нас. Каяття одного з розбійників стає першою перемогою Євангелії на хресті: воно доводить, що спасіння дається не за заслуги, а через віру, навіть в останню мить життя.Опівдні місто накрила велика темрява. Мовою природи вона немов свідчила про те, що Отець відвернувся від Свого Сина: «Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?» (Мт. 27:46). Це була страшна глибина пекла, яку Ісус пройшов замість нас. Останній вигук-ствердження Христа «Звершилось!» ознаменував переможне завершення битви, принесену за гріхи людства жертву та відкритий шлях до Бога.Завершується п’ятниця мороком і холодом кам’яної могили. Та ще холодніше й моторошніше було в серцях і думках учнів. Це був крах усіх сподівань і найганебніший день у їхньому житті. Біль, помножений на страх і безнадію, породив вольовий параліч і вивітрив із пам’яті всі обітниці Вчителя. Здавалося, це був безславний кінець того, що так велично починалося. Залишалося лише чекати — невідомо на що і всупереч усьому.