Пасторський щоденник | Псалом 29: ПІСНЯ ГРОМУЦе наші предки поклонялися Перуну (а не наші Зев...

Псалом 29: ПІСНЯ ГРОМУЦе наші предки поклонялися Перуну (а не наші Зевсу і Юпітеру що є те ж саме). Народ Божий дивився на грім, як на сотворене явище, потужна велич якого трішечки привідкривала велич Бога. Чарльз Сперджен, баптистський пастор і один з найзнаменитіших проповідників не лише Англії, писав, що «двадцять дев’ятий псалом найкраще поєднується з темрявою бурі що насувається, блиском блискавок або густим мороком, який провіщає боротьбу стихій. Вірші псалма ніби відбивають ритм під гуркіт неба. Бога видно скрізь і перед Його величною присутністью замовкає земля».Найкраще цей псалом перечитувати впівголоса, не поспішаючи, щоб почути динаміку і ритм, які немов передають гуркіт грому:«Віддайте Господеві хвалу, Божі діти, віддайте Господеві славу і силу! Віддайте Господеві славу Його Імені, поклоніться Господеві в пишноті святості! Господній голос над водами. Бог слави! Загримів Господь над великими водами! Господній голос могутній, – Господній голос величний! Голос Господа і кедри валить, –Господь ламає ліванські кедри. Він змушує Ліван скакати, наче теля, та Сиріон, як молодого буйвола. Голос Господа викрешує полум’я вогню.Голос Господа потрясає пустелю, – Господь трусить пустелю Кадеш. За голосом Господа народжує лань, й оголюються в лісах дерева. В Його Святині все волає: Слава! Господь був на троні в час потопу і як Цар, Господь перебуває повіки. Господь дасть силу Своєму народові; Господь поблагословить Свій народ миром!»ПСАЛМИ 29 : 1 - 11 Кульмінація псалму: «В Його Святині все волає: Слава». У Огієнка звучить краще: «а в храмі Його все належне Йому виголошує: Слава!». Божий храм — це і небо, і всесвіт, це і скинія і храм єрусалимський, а в наші новозаповітні часи — це тіло кожної відродженої людини та зібрання відроджених. Віддати славу Богові — це насамперед не релігійне дійство у культових спорудах, а проста послідовність щоденних справ, які чиняться/приймаються/переживаються з радісною вдячністю Творцю кожним християнином.Дуже добре цю ідею передає Вестмінстерський катехизис (1647): «В чому полягає найвище призначення людини? Найважливіше і найвище призначення людини полягає в тому, щоби прославляти Бога і вічно радіти Ним.» Саме тоді, коли ми радіємо Богом, ми прославляємо Його найкраще.