Пасторський щоденник | Коли одягаєшся, згадай, що предвічне Слово зодягнулось в людське тіло,...

«…Коли одягаєшся, згадай, що предвічне Слово зодягнулось в людське тіло, щоб тебе зодягнути своїм Божеством. Якщо ти — одягнений, подумай про Христа Господа, який зволив бути роздяг­неним, щоб ради тебе прийняти бичування і бути розп'ятим на хресті. Якщо якийсь голос тобі здасться лагідним і привабливим, перенеси цей любовний потяг на твого Спасителя, з уст якого виливалась всяка благодать і лагідність — як співається, в псалмах: «...краса розлита на устах у тебе» (Пс. 45,3) — і через лагідність мови якого народ невідступно ходив за Ним, бажаючи Його слухати, — як свідчить святий євангелист Лука: «...весь народ, слухаючи Його, горнувся до Нього» (Лк. 19,48). Коли почуєш крик і лемент натовпу, подумай про той беззаконний крик юдеїв: «Геть! Геть! Розіпни Його!» (Йо. 19,15), яким були вражені тоді вуха Гос­пода. Коли побачиш красиве обличчя, згадай, «що найкращий на вроду між людськими синами» (Пс. 45,3) Господь Ісус Христос з любови до тебе зволив піти на хрест «зневажений, останній між людь­ми, що зазнав недуги» (Іс. 53,3). Щоразу, як цокає годинник, нехай проходить тобі на думку та туга на серці, яка охопила Господа Ісуса, коли Він в Гетсиманському саду жахався наближення години страждань і смерти; або уяви, що чуєш удари молотів, якими при­бивали Господа до хреста. І взагалі, при кожному сумному випадку, який побачиш ти або хто инший, пам'ятай, що всяка наша печаль, скорбота та страждання є ніщо в порівнянні з болісними муками й ранами, якими були вражені душа і тіло Господа в час Його спасительних страждань заради нашого спасіння».Никодим Святогорець/Лоренцо Скуполі