Якщо вас паралізує страх невдачі і веде до нічоногонероблення — то варто покаятись і зайнятись ділом. Дуже категорично згідний з Джокко Віллінк (Дисципліна — це свобода):«Але я не хочу, щоб ви долали страх невдачі. Я хочу, щоб ви боялися невдачі. СТРАХ НЕВДАЧІ ХОРОШИЙ. Страх невдачі не даватиме вам спати вночі, поки ви будете планувати, репетирувати й розроблятиальтернативи. Страх невдачі примусить вас інтенсивніше тренуватися. Страх невдачі не дасть вам зрізати кути. Завдяки страху невдачі ви будете працювати, думати, прагнути й невпинно намагатися стати більш підготовленими до бою. Тож я хочу, щоб ви боялися невдачі. Я боюся невдачі. Але що важливіше, я хочу, щоб ви жахалися, сахалися сидіння осторонь і нічогонероблення. Я хочу, щоб вас лякало саме це: що, прокинувшись за шість днів, шість тижнів, шість років чи шістдесят років, виявите, що ні на крок не наблизилися до своєї мети. Що ВИ НЕ ПРОСУНУЛИСЯ ДАЛІ. Ось це — справжній жах. Це — кошмар. Стагнація — ось чого вам слід найбільше боятися. Отож. ВСТАВАЙТЕ. РУШАЙТЕ ВПЕРЕД. Ідіть на ризик, хапайте свій шанс, робіть перший крок. Дійте. Не дайте ще одному дню пролетіти намарно».