Пасторський щоденник | Коли читав біографію пастора і проповідника, професора і письменника Т...

Коли читав біографію пастора і проповідника, професора і письменника Тіма Келлера мене не покидала думка, що це обовʼязкова для прочитання книга усім деканам і викладачам семінарій, а також магістрам і докторам. Ну і начитаним думаючим пасторам. Чому? Бо автор дуже якісно представив, як богословське академічне середовище та практичне церковне служіння народжує хороших і видатних, вчених і богобоязливих служителів на кшталт пастора Келлера. Чим може бути цікавий Келлер і його пасторський досвід? Як на мене, то особливо ось цим: «Він обстоював християнство традиційне і водночас сучасне. Християни не просто не можуть відгородитися від світу. Вони мусять задіяти всі його аспекти — від мистецтва до бізнеса і політики, від сім’ї до освіти — з чітким світоглядом, сформованим на історичній, ортодоксальній доктрині.» У книзі чимало і біблійно-теологічних думок, які корисні для міркування. Пропоную пʼять, для апетиту:1️⃣ «Лиш тоді, коли нашою найвищою любов’ю є сам Бог, ми можемо любити всіх людей, всі родини, класи, раси і служити їм. І лиш рятівна Божа благодать може наблизити нас до того моменту, коли ми любимо Господа і служимо Йому лише заради Нього, а не Його дарів. Поки ми не осягнемо Євангеліє, ми завжди коритимемося Богу заради себе, а не заради Нього».2️⃣ «Оскільки Бог є любов, без нього ми не можемо нічого любити як слід. Істинна любов підлаштовується під інших: коли вони радіють — радіємо ми, коли вони плачуть — плачемо ми. Ви не можете плакати з іншою сім’єю, якщо коштом їхніх збитків ваша власна сім’я має зиск. Ви не можете радіти з іншим народом, коли він знищує ваш народ.» 3️⃣ «Клавні пояснював: «Любі мої друзі, ви не приходите до Бога, пропонуючи виправити його план спасіння. Ви не приходите з пропозиціями. Вічна воля Божа не делегована підкомітетам. Вона належить Господу! Господь має свою мету, свій план і втілює їх. Все йде від Нього, все йде через Нього. Він — єдиний Володар спасіння!»4️⃣ Конн знав, що християни не засновуватимуть церков, якщо боятимуться міст, а якщо все ж наважаться, то одного проповідування Євангеліє буде замало для розвитку нової церкви в урбаністичному середовищі. Майкл Грін, один з найбільш хоробрих євангелістів епохи і взірець для Келлера, розумів, що церкви не можуть розділяти євангелізацію і місію допомоги нужденним, як це робили попередні покоління християн і лібералів. «Церкви, які спрямовують зусилля на задоволення соціальних потреб, розвиваються, — писав Грін у Evangelism through the Local Church («Євангелізація через локальну церкву»), книжці, в яку Келлер заглибився дорогою до Нью-Йорка. — Церкви, які живуть задля себе, помирають самі собою… Якщо ми прагнемо результативної євангелізації, церква мусить зосередитися на задоволенні зовнішньої потреби».5️⃣ «Тімоті сам передбачав, що страждання сприятимуть особистому пробудженню: міцнішому емоційному зв’язку з друзями, більшій святості і сфокусованості на вічність, а також глибшому молитовному життю. Говорячи у своїй книжці 2013 року про страждання, він писав, що «один з головних уроків Біблії полягає в тому, що майже ніхто не зростає духовно чи не знаходить Бога без страждань, без болю, що проникає в життя, мов нашатир, й пробуджує нас і відкриває нам очі на різні аспекти життя і наші серця, які ми раніше не бачили».Дякую видавництву «Кана», що можемо читати цю книгу українською.