У нашій церкві є проблема!Але спочатку давайте поговоримо про одного колишнього діяча нашої церкви:Людвіг Річард Конраді був провідним адвентистським лідером у Європі, проте згодом відкинув доктрину про слідчий суд і очищення небесного святилища. Він публічно заперечив біблійність цих вчень у 1931 році, пов’язавши пророчі періоди з історією ісламу, а не з 1844 роком. Через розбіжності у поглядах на святилище та невизнання авторитету Еллен Уайт у питаннях віровчення, Конраді позбавили сану. У віці 76 років він залишив церкву АСД і приєднався до баптистів сьомого дня.Не нова історія для нас. Низка посвячених служителів з тієї чи іншої причини залишали наші ряди. Але. Конраді сказав одну важливу фразу, яку сьогодні повторюють деякі видатні адвентистські проповідники:«Коли сестра Уайт каже нам, як нам слід жити, тоді я приймаю таку пораду. Але коли справа доходить до питань доктрини, тоді це зовсім інша справа».Знайомо?«Елен Уайт дає гарні поради для життя, але вона не екзегет, не історик, не лікар, не коментар до Біблії тощо». Але поряд із цим такі люди говорять: «Я поважаю Еллен Уайт, це Божий пророк, її треба читати, але екзегеза стоїть вище за Еллен Уайт, чи Еллен Уайт сама про себе казала, що вона «менше світло» тощо».Коли досліджуєш історію нашої церкви, розумієш, яким запашком віє в цій риториці.Таке половинчасте ставлення насправді каже, що такі люди не сприймають пророчий дар Еллен Уайт і тільки питання часу коли маски спадуть. А вони обовʼязково спадуть. Тільки поки вони спадуть, постраждають душі простих адвентистів, які не мають міцних стосунків із Христом та святого критичного мислення, і обирають собі голосистих вождів, за якими йти.Що до мене, як би постало питання канонізації Еллен Уайт, я б першим підняв руку. Про причини я можу багато говорити. Але щонайменше це б зняло багато питань серед нас самих, адвентистів.Але кожен вирішує для себе, чому він адвентист. Бо багато серед нас тих, хто просто такими є за традицією, але переконань нашого руху не відображають.