Щоденник пастора-капелана

Ці роздуми про цінність вологих серветок.Цілий тиждень прожив на запорізькому напрямку. Одна стара бабулька на зиму поїхала жити до Запоріжжя, а нас пустила жити в свою хату далеченько за містом.В хаті нема центрального опалення, газопостачання, центрального водопроводу. На додачу до цього на довго протягом дня вимикають світло.1,5 дня топили пічку/грубу дровами, щоб зігріться і протопити теплом хату. Туалет на вулиці. В ночі я 2-3 рази встаю в туалет. То був той ще марафон. Вода з колодязя. Гріти і митися не було часу та умов. Саме тому, вологі серветки були незамінні.Ними витирали ложки, посуд, одяг який постійно бруднився, ними витирав ноги, тіло і справляв іншу гігієну. При тому, що я усвідомлював що є набагато гірші умови в яких живуть хлопці, особливо ті, що на нулі.Тільки в суботу була змога заїхати у Запоріжжя до знайомих, у яких була можливість прийняти ГОРЯЧИЙ душ. Це був кайфффффф. Неймовірне відчуття благ цивілізації, які ми сприймаємо зазвичай як належне.Хочете попіклувались про військових, які працюють на передку - запропонуйте їм наполегливо рушник, шампунь і теплий душ, в потім смачно нагодуйте м'ясом... Це буде не аби яке піклування про військових, яке вони оцінять...І да, кладіть в подарунки для військових вологі серветки, завжди)

Запрошуємо вас на онлайн-вебінар «Проживаючи втрату» — як знайти розраду, коли болить серце❤️‍🩹Чому біль після втрати не минає так швидко, як ми очікуємо? Чому скорбота може повертатися хвилями навіть через роки? Як прожити втрату, не застрягнувши в болю, не втративши віру і не закривши серце для життя?На цьому вебінарі ми щиро говоритимемо про втрату, скорботу, біль і надію з біблійної перспективи.Під час вебінару ви дізнаєтеся:👉🏻 як втрата впливає на фізичний, емоційний і духовний стан людини👉🏻 чому скорбота — не слабкість, а важливий процес зцілення👉🏻 які небезпеки може нести непрожитий біль👉🏻 що заважає і що допомагає у відновленні після втрати👉🏻 де шукати справжню втіху, коли слів бракує👉🏻 як звучить Євангеліє для сердець, зранених втратою👉🏻 як жити далі, не зрадивши пам’ять і не втративши надіюЦей вебінар — для тих, хто сам переживає втрату, і для тих, хто поруч із тими, хто в скорботі. Це буде чесний, підтримуючий простір із повагою, співчуттям і світлом Божої надії.Коли: 20 грудня | 14:00 (за українським часом)Спікер: Наталія Александрова — душеопікун, людина з власним досвідом втрати, яка активно служить людям у скорботі.📌Для реєстрації переходьте за посиланням https://t.me/helpforheart_org_bot?start=693698be94bc56bcb006c067

За новим стилем, 6 грудня, наша країна буде святкувати День Святого Миколая! Це свято, вже стало невід’ємною частиною нашої української культури як звичай обміну подарунками. Зазвичай дітлахи  чекають подарунки з самого ранку, шукаючи їх під своєю подушкою від "Святого Миколая").Історична довідка про свято:Миколай, не є Микола з Галичини). Його справжнє ім'я Ніколас. Він народився в місті Патарі на півострові Лікія, це територія сучасної Туреччини. Він виріс в побожній християнській родині. Після смерті батьків, став спадкоємцем великих коштів своєї родини. Набувши таку спадщину, він прийняв рішення в посвяті служити Богу своїм майном. Ніколас, він же Миколай, дуже сильно любив людей, почав таємно допомогати їм. Він дізнавався про їх потреби і щоб ці люди не знали, покривав їх потреби, вирішував їх кризові ситуації.  С певним часом його дядько-єпископ висвятив Миколая у священники. Коли люди дізнались хто всі ці добрі справи таємно робив, вони обрали його єпископом. Святий Миколай, багато подорожував по різним містам допомогаючи бідним теплими речами, їжею, дітям купував іграшки, тощо. Миколай визволяв полонених, рятував невинних від смертної кари. Навколо нього почали множитись велика кількість історій про те, як він зцілював. Його почали називати Чудотворцем. З часом, Миколай став одним із найважливіших християнських святих.В житті Миколая, було одне, саме велике чудо, яке кожен з нас може посіяти в своєму серці, це вміння любити людей безумовною любов'ю. Ставити їх потреби вище за свої, відноситись до них з повагою, витрачаючи на них свій час, гроші та свої сили для їх збудування. Миколай вірив в Ісуса Христа як свого Спасителя, тому він був схожий на Нього, він так само мав живу віру і не використовував людей в своїх інтересах, а служив їм і любив по-справжньому. Це і є справжнє чудо, коли ми на свята не очікуємо що про нас будуть піклуватися, а беремо і піклуємось про інших. Таку любов один до одного, може подарувати тільки Бог, коли ми віримо в Нього і з повагою ставимось до Його Божого Слова, саме так, відбувалось і в житті Ніколаса (Святого Миколая). Бог так нас любить і хоче щоб ми так вчились ставитись один до одного! В цей святковий день можемо подякувати Богу за таку любов до нас, щоб Господь як змінив серце Святого Миколая, так само може змінити і наше серце, дарувати нам справжню віру яка би відображалась побожно в практиці нашого життя!