Рівно 23 роки тому ми розписались, а 15 лютого вінчалися, заключивши шлюбний завіт перед Богом з моєю Катрусею.Сьогодні за сніданком я дякував Катрусі за те, що вона погодилась вийти за мене заміж. Заміж за пастора. Дякував їй за те, що вона витримує всі ці навантаження, з якими стикалась наша пасторська родина протягом цих 23 років. Сьогодні ділився з нею тим, що ні одна дружина би не витримала того, через що вона вимушена була проходити поруч зі мною. Вона погодилась з цим спостереженням. Бути поруч - оце девіз капеланства, який Катя весь час виконувала. Дякую за вірність, підтримку, мудрість в порадах. Дякую за терпіння до моєї незрілості. Дякую за те, що поруч з нею я став тим, ким я є, як чоловік. Вона стимулювала мене розвиватись, боротись, бути сміливим там, де хотілось відступити і здатися. Дякую що вирвалась зі мною невтомно в багато трешаків і авантюр)Я пообіцяв їй, що збавлю оберти свого темпу життя і попіклуюсь про її відпочинок, відновлення належним чином. Хочу наступні роки життя більше приділити їй і своїм дівчатам.