⚔️Шлюб з військовослужбовцем:👉

Стосунки на відстані - все одно що цілуватись через скло.

👉

Це більше не про побудову стосунків, а не дати їм розсипатись👉

Не жити разом, а зберігати інтерес один до одного і взаємоповагу.

👉

Це боротьба в серці з несправедливістю системи👉

Це намагання стримувати себе від осуду дивлячись на чоловіків ухилянтів👉

Боротьба з самотністю, в той час як багато сімей на свята разом👉

Це засинати і просинатись на одинці.

👉 Це прощатись кожен раз і не знати, коли буде наступна зустріч.

👉

Чекати іноді тижнями і місяцями на дві сині галочки в сигналі, знак що повідомлення прочитано.

👉 Це дякувати Богу щодня, що він живий.

👉 Це старатись бути його сильним тилом, коли тобі самій потрібне міцне плече.

👉 Це намагатись прожити ті тижні на відстані за 1-2 дні, коли ви зустрічаєтесь.

👉 Це неможливість почувати себе "повноцінною" дружиною, тому що ваша родина роками не разом.

👉 Іноді, це неможливість пояснити свої почуття. Немає таких слів, щоб описати весь той емоційний вихор всередині.

👉 Ти підтримуєш дружбу з сімейними парами, щоб їх не загубити, незважаючи на те, що тобі болить, що інші пари разом, а ти на самоті.

👉 Часто це почуватись наче ти не живеш, а просто існуєш.

👉 Окрім усіх переживань емоційних, це ще ростити і виховувати дітей самій. Робити самій всю побутову роботу вдома, яка раніше поділялась на двох.✍️

Запрошую дружин військових до допису та спільних роздумів