Друзі, це Дімон.Ми щойно разом вийшли з позиції. Сьогодні я прокинувся від того, що Дімон з кимось дуже гучно розмовляв рано вранці. За кілька годин я сказав:- Друже, ну ніякої поваги до чужого сну.А вже за кілька секунд пошкодував про свої слова, бо у відповідь почув:- Нам хату в Дніпрі рознесло. Я з дружиною розмовляв, вона ціла, бо вчасно вибігла з будинку. А сусіднього більше не існує…У Дімона в хаті тепер - буквально «ані вікон, ані дверей». Склалися навіть деякі міжкімнатні стіни. І це не трагедія, але проблема (як і будь-що, що можна виправити грошима).Взагалі я вважаю, що всі кошти мають іти на військо, та категорично проти будь-яких зборів на ремонти понівечених кавʼярень. Але тут - інше. Бо життя військових не обмежується фронтом. Частину цього життя (кращу частину) вони залишають вдома. І буває так, що саме там допомога та підтримка потрібні більше. Бо, повірте, за здоровʼя та добробут рідних ми тут хвилюємося більше, ніж за своє.За посианням - банка для тих, хто захоче допомогти. Якщо ж вирішите, що ця ситуація не варта доната, - я зрозумію. Тільки обіцяйте натомість закинути пару сотень на військо, по руках?