DUSHNILA

Тож, і в парфумерії матча - це частіше варіація на тему; щось реалістичне і наближене до розуміння цього складного чаю я поки що бачила лише у азійських брендів, у яких чай взагалі замість крові і днк. І ось вони - Baruti - нідерландський бренд з грецьким корінням. Їх найвідоміше творіння - Сhai - я якось не зацінила; в ньому мʼякі чайні обертони заховалися під надто важкими спалахами спецій і меду. Мій тато все життя пʼє чай з 5 ложками цукру - ось це щось на кшталт. Та Mono no Aware - геть інша історія. Його затишна пудровість, солодкувата крихкість пісочного печива, зелено-деревна горіховість, солоність хлібних крихт та суха прозоро-мильна мускусна чистота - це щось вражаюче. Не скажу, що цей аромат на 100% про матча, в ньому немає фотореалістичності, однак багатогранність, неоднозначність, складність матча тут присутні. Mono no Aware - аромат, яким хочеться користуватися вдома, в безпеці, серед тих і того, що любиш найбільше; так і матча найбільше смакує з тими і там, кому і де належить серце❤️

Riso - нео-гурманіка: солодкі злаки, кориця, солоність - в піраміді заявлені соєвий соус і квасоля.Дійсно, аромат нагадує смак китайських «мункейків» з солодкою бобовою пастою.Grano - також нео-гурманіка: хлібний аромат!Цікаво, що хлібність і солодкість тут паралельні - він не пахне круасанами, а саме свіжим теплим хлібом з солодкою намазкою. І все це на тлі зеленого газону, мʼяти і сандалу. Шалена краса!Terra - спецієвий, шафрановий, і між тим прохолодний аромат; таке філігранне сплетіння шкіри, як матеріалу, людської спітнілої шкіри, уду, пачулі, бальзамів робить ці парфуми абсолютно містичними. Окремо - не люблю нічого з їх піраміди, але у цій композиції - не можу відірватися.Fuoco - горіховий і димний, з сіном, пилом, натяком на прянощі.Асоціації викликав дивні: схоже пахло ввечері березня 22-го,коли дуже близько від нас щось збили. В повітрі пахло вологою, димом ото збитого чогось і тютюном. Не дивлячись на флешбек, Fuoco однозначно один з моїх фаворитів всієї виставки. Неперевершений!

Безпросвітно чорний як наші часи флакон - новинка від Tom Ford, що буде співзвучна з уявою всіх, хто, як і я, виріс на «Кладовищі домашніх тварин» і депресивно-естетичних детективах Джеймса Хедлі Чейза.Black Lacquer - геніально красивий. Чорнило і підкопчена соснова гілка з яскравою хвойною камфарністю - надихатись цим не можливо. Він про роман в стилі Стівена Кінга, написаний від руки у будиночку посеред темного лісу - лісу, з якого в тебе вдивляється щось. Моторошне, хтонічне, невимовне щось неначе виповзло з чорнильних рукописних рядків у рухливі тіні дерев. І страшно - і очі відвести не виходить.Втім, не дивлячись на похмуру ауру, аромат красиво зігрівається на шкірі - парфумам TF взагалі пасує тепло - і розкривається солодкуватою смолою, що тече з гарячої деревини. Ним легко дихати; це, напевне, ідеально для медитацій, ретритів, йоги. Наче той монстр з лісу виявився не нічним жахом, а пухнастим хутряним чупакабриком, який муркоче в ногах, поки ви дрімаєте в шавасані під клюкотіння глюкофона.

З брендом Comptoir Sud Pacifique знайома досить давно, але якось його оминала - не в останню чергу через байдужість до гурманіки і парфумерних ванілей.Аж доки не співпало бажання носити на собі щось смачне, і згадка про Comptoir Sud Pacifique на лекції у Нати Дишлюк. Виявляється, вони почали робити «їстівні» солодкі аромати задовго до появи «першого гурманського» Angel Mugler (1992).Наприклад, кавово-ванільний Vanille Mokhaпобачив світ у 1976 році, а ванільний крем-брюле Vanille Passion - у 1975-му. Мій Несквік Amour De Cacao, на секундочку,випущений у 1993-му, до речі, точно буде не єдиним моїм ароматом від цих майстрів солодкого - я накинула оком ще й на фруктовий Vanille Abricot - також абсолютно дурнуваті і дивацькі парфуми, які ну дуже хочеться на цей сезон. Пахнуть абрикосовим пирогом з ванільним морозивом - якийсь пиздець, але кайфовий 😅А ще очі дивляться на кокосово-інжирно-пшенично-молочний Coco Figue - але з ним незнайома, і стрьомно таке купувати наосліп 🫠 Але страшно цікаво)))

Парфуми для тих, хто шукає нові (ну ок - не такі розповсюджені) поєднання. Rose-Reglisse від Affinessence - аромат авторства Наталі Лорсон, що фантазує на тему лакриці. Ці парфуми зовсім не про фан чи веселощі; троянда тут серйозна, але ми розуміємо - що колись легковажна. Ця легкість відчувається свіжою мʼятою в старті, соковитими підвареними ягодами, та ледве відчутним спалахом солодки - не тієї, що сироп від кашлю, а саме желейних лакричних цукерок. Трохи помадний аромат для дорослої мадам, що ходить в оперу та театри щопʼятниці. От тільки ця мадам - вже майже ти. Safran-Neroli - квіти апельсину та спеції в банці зацукрованого гречаного крем-меду. Зверху - стружка з медичної сталі. Це шафран: терпіти не можу його як спецію, але в цьому ароматі він ну супер-гармонійний і без запаху старих фломастерів. Парфуми дуже солодкі, на амбродеревині, але не позбавлені статури і справжнього багатства - не понтів, брендових лого і 5мл гіалуронки в губах, а того, що відчувається у манері ходити, сидіти і говорити.

Дубай, нарешті. Мій останній вояж, вже у розпал ковіду. Пах Дубай розкішно: лоском мармурових галерей величезних торговельних центрів, ідеальними напрасованими готельними номерами, кавою, розпеченим подихом пустелі і дорогими парфумами. Правда, лишив по собі відчуття театральної постанови: досі думаю про те, що, щонайменше, половина фантастичних скляних хмарочосів - це пусті фасади. Просто для вау-ефекту - але це їм точно вдалося. Доволі дивно, що я, як турист активний, який обожнює по ~надцять годин гуляти пішки європейськими містами, зараз - спрагла за подорожами - хочу саме в Дубай. Не в кохані вулиці Риму, чи парфумерне серце світу - у Францію. Ні в екзотику азійських джунглів. Моральна, емоційна, фізична втома останніх років штовхає мене в обійми ідеального сервісу, у прохолоду і безглуздість бутиків, у щільність шалених хмарочосів. Потупити на пляжі, перенюхати всі парфуми в безкінечних магазинах, побути в пластиково-бетонній красі декорацій, вимкнути органи сприйняття, і голову. Знаєте, поїснувати без заморочок. Ще раз побачити легендарний фонтан, і захід сонця зі 145-го поверху. А ви хотіли би кудись подітися?

[calming pillow perfume] - аромат-колаборація SKLVA з Anmi Repose - брендом одягу для сну і дому. Взагалі, це аромат для постілі, але не бачу жодних заперечень щодо використання його як повноцінних парфумів😅Пахне лавандою, шавлією, травʼяним збором і сухою мʼятою - ну в саме серденько❤️Аромат тонкий, спокійний, дійсно дуже calming - безперечно, одна з кращих робіт парфумерки Ані Соколової💔[herbal pot] - новий аромат SKLVA, присвячений горщику із зеленню - домашній город на підвіконні. Я, як любитель зелених і овочевих ароматів, його дуже чекала, але любові не сталося🥲В ароматі витримано стиль бренду,та для мене фірмової урбаністики виявилося забагато: замість живої свіжої зелені, знайшла тут сироп від кашлю, базиліковий екстракт на тлі асфальту, і дивацький одеколон. Здається,що горщик із пряними травами лишили на вікні з видом на завод.Може це тому, що я ніколи не вирощувала зелень на підвіконні і згубила безліч кімнатних рослин 😅Втім, щиро рекомендую понюхати обидва аромати - вони справді варті уваги.

Магія неспішного вечірнього чаювання. Горнятко, що гріє руки. Довгий видих… Місяць, що заглядає у кімнату. Кіт на вікні лінькувато мружить очі. Тиха розмова про минулий день. Пліч-о-пліч. Міцний терпкий чорний чай. Ноги сховані в смішні шкарпетки з оленями - не по сезону, але так затишно. Шурхіт ниток муліне по канві, натягнутій в деревʼяних пʼяльцях. Золота голочка в пальцях бігає туди-сюди, туди-сюди. Сьорб-сьорб. «Тобі долити?». «Так, будь ласка». «Обережно, гарячий». «Я подую». Як довго я мріяла про цей нереальний The Moon and I від Floraїku! Це аромат мого улюбленого чаю - простого чорного, того, що на сніданок. Того, що англійський, хоча насправді - купаж Цейлону та Індії. Запах затишку і дому, знайомий з дитинства. Ох, шановні, я так хотіла написати щось красиве, але, бляха, не можу. Я закохана, я пропала, мій інтелект зараз десь на рівні чайної ложки😅 Бо не придумали ще кращого аромату на тему чаю, а у закоханих людей відшибає мізки - це факт. У мене все, прошу пробачити і зрозуміти))

Спека-mood🌞Парфуми: - Un Jardin sur le Nil пахне як квіткова поляна біля річки: вода, очерет, жовтець, лотос та зелена шкірка манго. - Un Jardin sur le Toit ідеальний для вечері на терасі; тут зелена трава з червоними яблуками й стиглими фруктами. - Un Jardin à Cythère взагалі створений для спеки, з його південними травами, кипарисами та фісташковим льодом. Останній купляла в Eva Beauty, і там же планую поповнити колекцію «Садів» інжирно-фісташково-ялівцевим Un Jardin en Méditerranée. От би ще коллабу зробити 👀Стиль: - фіолетові босоніжки від Artell. Тут обув шиють тільки під замовлення, і можна обрати свій унікальний колір босоніжок та анатомічних клогів. Надто зручні, надто стильні - відриваю рекомендацію від серця.- зеброва сумочка відBriki Studio.У Києві як в саванні зараз, отже, зебра логічно вписується)) Сумочки бренду виглядають не гірше, ніж вироби лухарі домів, однак, коштують дуже приємних грошей. Якість на висоті, дизайни - топові❤️Місце: - прохолодна чайна Teahouse у ЦУМі 😌