Взагалі, історія цього фотосету це історія про те, чому варто слухати хазяїв тварин, коли вони про щось просять чи попереджають. Ви можете побачити по майже пласких вухах, що Вів'єн налякана. Чому ж вона налякана?Справа в тому, що ця киця ненавидить дверні дзвінки. Вона, схоже, впевнена що якщо в двері дзвонять, то це обов'язково хтось поганий, хто її забере і скривдить. Тому вона лякається, ховається і заспокоюється лише десь за півгодинки.В день, коли фотографиня з притулку, завдяки якому ми забрали Вів'єн, приїхала нас (її; але нас. Щасливу родину із задоволеною кицею, коротше) фотографувати, я попросила її у жодному разі не дзвонити у двері, а набрати мене по телефону, щоб я спустилася її зустріти.Але фотографиня, на жаль, моє прохання проігнорувала. Тож Вів'єн сховалася. Її довелося виманювати на лагідний голос, іграшки, зачиняти в одній кімнаті з нами, щоб їй нікуди було подітися, і тд і тп. Весь фотосет був дуже-дуже стресовий.Зараз я б діяла інакше. Повідомила б, що тепер у нас є сорок хвилин чаю і неспішних розмов, адже Вів'єн не прийде, поки не мине почуття небезпеки і вона не звикне до нової людини. Але не змушувала б свою кицю робити щось, що їй не подобається, тому що чужий хуманс не запам'ятав одну фразу з переписки. Тож, слухайте хазяїв тваринок. Вони зазвичай не просто так щось говорять.