The Empress of Salt and Fortune

Прекрасно, всім рекомендую. Це новелла, вона настільки коротка, що я прочитала її за годину. Є переклад на українську.Що відбувається

Молодий клерік та його птаха-компаньонка збирають хроніку життя великої імператриці, що правила країної 60 років і тільки но нещодавно померла. В своїх пошуках вони відвідують відаллений монастир, в якому імператриця провела колись роки вигнання, і розмовляють з її старою служницею. З її розповідей вони збирають свою хроніку і дізнаються як саме чужа і ненависна власному чоловіку імператриця змогла підняти повстання. Розповідь по структурі є розповіддю служниці про минуле зі вставками їх діалогів з клериком в теперишньому. Трошки нагадує Імʼя Вітру, за форматом, не за стилем.Що мені сподобалося • Стиль та мова. Отримала просто невимовне насолодження під час читання.• Ненадійний оповідач. Майже все що ми знаємо про цю історію, ми знаємо від служниці. І навіть якщо у флешбеках вона здається трошки наївною дівчиною, цю історію розповідає жінка що майже все своє життя провела при дворі і була близькою подругою і чи не єдиною конфіданткою правительки. Так що вона вертить цю історію як хоче зважаючі на свою власну мотивацію. • Ambiguity. Ніщо ніколи не говориться прямо, читачу, як і клерику, треба самим здогадуватися що стоїть за всім цим символізмом і як розвивалися події. Жодний сюжетний поворот не подається прямо. Зажди тільки натяки та метафори, і ви знаєте як я таке обожнюю. • Головна героїня. Не абстрактно, хоче мені подобаються вони обоє, а скоріше цей письменницький прийом. Історія розповідає про імператрицю, вона є рушійкою сюжету і основною акторкою всіх подій, але з іншого боку, вона є просто posthumous character в історії служниці. Це історія життя їх обох, але в першу чергу - оповідачки. • Empress of Salt and Fortune. По перше, крута naming convention. По друге, мені подобається наскільки ці два слова в титулі насправді сплетені в сюжет. • Сюжетні повороти. Мені здається це дуже складно - дійно зберігати саспенс коли кінець відомо наперед. Але в кінці новели є зовсім непередбачуваний ось-це-поворіт і це прекрасно. • Сама ідея того, що це розповідь для архіву. Цікаво що служниця абсолютно впевнена що держава не розвалиться після її розповіді. Це звісно ще один натяк для читача. • Китай та Вʼєтнам as inspirations. • Theys ans pocs. Що мені не сподобалося • Мало (так, я в курсі що там є друга книжка, але вона про інше) Короче, як ви зрозуміли, дуже раджу. Є переклад на українську, правда я не впевнена в його якості. 9,5/10