Як виживають звільнені цивільні полонені?

Україна докладає величезних зусиль на міжнародних майданчиках, щоб привернути увагу до викрадених Росією людей. Але врятувавши людей з неволі, держава втрачає своїх громадян через власну байдужість.

В якому становищі опиняються цивільні полонені після звільнення, які у них є проблеми, хто допомагає їх вирішувати? Розповідаємо:

1. Після обміну шлях цивільних полонених починається з обласних шпиталів, де вони перебувають протягом 21 дня. Однак там проводять лише діагностику, а не повноцінну реабілітацію чи лікування. Окрема масштабна проблема – майже всі полонені втрачають зуби внаслідок катувань чи умов утримання. Держава покладає фінансовий тягар лікування зубів для цивільних на благодійників або самих потерпілих.

2. У матеріальному плані колишній бранець залишається без нічого. Максимум, що він отримує, це рюкзак із базовими речами: труси, шкарпетки, зубні паста та щітка і смартфон.

3. Ситуація є ще більш прикрою, коли людина звільнилася з російської в'язниці самостійно. Її шлях починається з того, що без документів, через треті країни вона змушена діставатися України. Оскільки в такої людини зазвичай немає документальних доказів та свідків, їй доводиться "руками доказувати", що вона пройшла полон. Доки це не підтверджено, отримати офіційний статус і доступ до будь-яких державних послуг неможливо.

4. Більшість цивільних полонених – це громадяни з окупованих територій. Після звільнення їм немає куди повертатися. Державних виплат – 100 тис грн одноразової допомоги та по 100 тис грн за кожен рік полону – не вистачає надовго. Через це колишнім полоненим необхідно швидко шукати роботу, що робити непросто через поганий стан здоров'я, підірваного в полоні.

5. Єдина можливість для звільнених отримати житлові ваучери зараз – подати заявку як внутрішньо переміщені особи. Проте цивільні бранці не мають жодних пріоритетів і змушені претендувати на допомогу на загальних підставах. І це попри те, що після пережитої неволі їхній фізичний і психологічний стан є незрівнянно скрутнішим і потребує особливої уваги.

6. Чи була в полоні людина, яка звільнилася поза процедурою обміну, визначає комісія з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи при Мінвідновленні. Проте, за результатами 2025 року, 81% цивільних, які зверталися до цієї комісії, отримали відмови. Коли звільнені цивільні телефонують на гарячу лінію і запитують причину відмови, їм кажуть надати фото- чи відеодокази перебування в полоні, що є нонсенсом.