Вікінги носили коси, вмивались ароматними оліями та підводили очі. За це їх окремо не любили англосакси - ті в них ще й дружин уводили. Змусити римського легіонера вдягнути штани, а не туніку (себто, коротку сукню) могла лише вкрай від'ємна температура, та й те не кожного. Пізні ж римляни, себто, візантійці, побороли глобальне похолодання тим, що опустили туніки нижче колін та почали носити в кілька шарів. Сучасний одяг православних священників саме звідти. Шотландці жваво носили спідниці. Як і ті герої Грецької визвольної революції, що винесли з Греції Османську імперію. Підбори та перуки взагалі від початку призначались чоловікам. В епоху Ренесансу дядько, в одязі якого не було хоча б трьох яскравих кольорів, вважався або за монаха, або за напівбомжа. А в епоху Просвітництва - той, що не пудрився та не носив мережива. До 19 сторіччя рожевий вважався "кольором хлопчиків". Кольором дівчат - блакитний. Але чомусь зараз деякі люди щиро вважають, що існує універсальний стандарт чоловічого стилю. І це - пізньорадянський напівколгоспник-напівкримінальник. А все, що не воно, то точно лгбт. Чому так було в 90-ті, я знаю. Чому інколи і зараз пихкає - загадка.