Коли я була маленькою, тато для мене був схожий на світло в холодильнику.У кожному домі воно є, але ніхто насправді не знає, що воно робить, коли дверцята зачинені.Мій тато щоранку виходив з дому, а щовечора, коли повертався, здавався щасливим, знову нас побачивши.Тільки він умів відкрити банку з огірками, коли інші не могли.Він єдиний не боявся сам спускатися в підвал.Він різався, голячись, але ніхто не цілував його і не лякався цього.Коли йшов дощ, звісно, саме він ішов за машиною й підганяв її до входу.Коли хтось хворів — він виходив купувати ліки.Він ставив пастки на мишей, підрізав троянди так, щоб можна було підійти до дверей, не вколовшись.Коли мені подарували перший велосипед, він їхав кілометрами поруч зі мною, доки я не навчилася триматися сама.Я боялася всіх інших татів — але не свого.Одного разу я приготувала йому чай.Це була просто підсолоджена вода,але він сидів на маленькому стільчику й сьорбав його, кажучи, що це надзвичайно смачно.Коли я гралася з ляльками, лялька-мама завжди мала купу справ.А я не знала, що робити з лялькою-татом,тому змушувала його казати:«Добре, тепер я виходжу і йду працювати»,а потім кидала його під ліжко.Коли мені було дев’ять років, одного ранку тато не встав на роботу.Він поїхав до лікарні й помер наступного дня.Тоді я пішла до своєї кімнати й почала шукати ляльку-тата під ліжком.Я знайшла її, витерла пилі поклала на своє ліжко.Мій тато ніколи нічого не робив.Я не уявляла, що його зникнення болітиме так сильно.І досі не знаю — чому.Одна жінка зізналася:«Минуло вже кілька років, як помер мій тато,а я й досі гостро відчуваю докір сумління,що ніколи не сказала йому:“Тату, я тебе люблю”.»Erma Bombeckукраїнський переклад і адаптація: Паломник онлайн