sNaked Diary #УкрТґ | Взагалі, в нас було побачення. Тут треба передати привіт Анат, яка зро...

Взагалі, в нас було побачення. Тут треба передати привіт Анат, яка зробила його можливим і трохи службі Дорма, яка ледь не зробила його неможливим. Енівей, ми все ж таки вибрались вдвох пообідати і погуляти. І в процесі обіду вирішили, що упускати таку можливість - грішно.Але в лісі було занадто мокро, а бити мене ногами - Дорму недостатньо романтично. Тож ми вирішили спробувати знайти достатньо закинуту будівлю. І вибір пав на завод. Він виявився не таким закинутим, як очікував Дорм, але це лише додало родзинки. Однак... про все по порядку.Ми дуже довго шукали потрібні підвали, а потім і вхід в них. Спускались в цілковиту темряву - в Дорма світив лише налобний ліхтарик, який вихоплював то пошарпані стіни, то підлогу, то старі шафи. Внизу виявилось холодніше ніж на поверхні - в химерному світлі було помітно, як з рота виривається пара. Хоча я б не сказала, що то був мінус. Скоріше приємний додаток до моїх страждань.А потім... А потім Дорм наказав мені роздягнутися.Перші удари флогером були м'які - я жартома ще назвала його "дитячим", - але Дорм не став жаліти. І в мене дуже швидко почали горіти сідниці. Я переступала з ноги на ногу, трохи крутилась, але ніяк не могла вловити... настрій. Рівно до того моменту, коли Дорм не підійшов і не обійняв мене зі спини, хапаючи дупцю і стегна. І я попливла.Потім був тоуз, від якого я намагалася втекти по всьому підвалу. І замість того, щоб гучно кричати - я хотіла гучно кричати! - так само гучно сміялась і пищала. Дорму довелось пристібнути повідець, щоб я не відбігала занадто далеко.Було боляче.Було складно.Було спекотно... Хоча так, пара все ще виривалась з рота.В якийсь момент я спіймала себе на тому, що не бачу підвала, не бачу Дорма, тільки відчуваю удари по сідницях і стегнах, і чую гучне ляскання.Трохи шкода, що я швидко провалилась в спейс - я б хотіла побільше і подовше, але з такими перервами воно й не дивно.Дорм відрахував десять злющих ударів - він хотів, щоб я тримала повідець в зубах, але я не втримала. Було занадто і рівно стільки, скільки треба.Ми потім ще пішли гуляти верхніми поверхами. Я - лише в білизні. І я була практично п'яною після сесії. Настільки, що готова була багато до чого. Наприклад, не ховатись від вікон за якими йшло будівництво......чудово було.Ще вдома Анат погладила, поки я напівпритомна лежала в неї на стегні. Тепер хочу туди знову. Але вже з вигаданою історією. І апаратурою для фото. А то відчуття таке, що на капець знімали, а не на телефон. Але що я від повної темряви хочу, правда?