Я завжди знала, що розчіска, це дуже багатофункціональна річ. Але я не думала, що настільки. Проте, давайте по порядку. Анат прийшла трохи допомогти, і якщо чесно, то я не планувала нічого більше, крім як полежати-пообійматися перед сном. (Будемо чесні, я крім цього в принципі нічого ніколи не планую, бо навіть на таке іноді не здатна). Але Анат була такою милесенькою. Такою ніжненькою. Такою... "хапай і мучай". Як я могла не? Я і хапала. І стискала. І кусала. І дряпала. Аж поки в неї наскрізь не промокла білизна. І коли я кажу - наскрізь, я не перебільшую. В неї була мокра внутрішня сторона стегон, при тому, що панцу вона так і не зняла. І я продовжувала її мучити. Натискала пальцями на сліди від укусів. Проводила по спині і животу долонями, впивалась нігтями. І кусала-кусала-кусала-кусала. Я довела мою чудову дівчинку до того, що вона боялася мого дихання на своїй шкірі. А потім мій погляд упав на розчіску. Не знаю що привело мене до думки, що це буде хорошою ідеєю... (спойлер: було) Але я вирішила спробувати. Я вклала Анат на живіт, зняла з неї білизну. І вдарила по дупці стороною з зубцями. Ух, як же весело це було! Я шльопала, Анат пищала і тікала. Я повертала її назад. Я змушував її рахувати, а коли вона збивалась, починала спочатку. Я стискала її гарячі напороті сіднички і змушувала її пищати і шумно дихати. Я насолоджувалась її реакціями. Її болем. Її страхом. Її готовністю приймати все, що я хочу їй дати. Вона була такою гарною. Такою жертвою. Такою чудовою. Моєю. А потім я тримала мою найкращу дівчинку в своїх руках. Гріла і загойдувала, аж поки вона не заснула.