sNaked Diary #УкрТґ | Окей. Так. Думаю, я готова про це поговорити.Увага: допис буде важким ...

Окей. Так. Думаю, я готова про це поговорити.Увага: допис буде важким і тригерним, а зараз ресурсу в усіх не багато, тому зважайте на своє самопочуття.Але, я думаю, що декому він може стати підтримуючим. Бо про таке говорити не прийнято, але, мені здається, що варто.В мене було три вагітності.Саме так: вагітності три, а дитини - дві. Тому що найперша моя вагітність закінчилась на третьому місяці.Я прийшла на чергове планове УЗД, а мені обережно сказали, що серцебиття слабке і приходь через тиждень, перевіримо.Через тиждень перевіряти вже було нічого.Так буває.Статистика взагалі каже, про те що близько сорока відсотків вагітностей, про які відомо, закінчується мимовільним абортом. А про скільки вагітностей жінки просто не знають?Енівей... Це було боляче. Фізично - медикаментозний аборт, це не погуляти сходити. Психологічно - вагітність-то бажаною була.І ти думаєш собі весь час, що я зробила не так, де недогледіла (спойлер: все ти зробила так, просто херня стається) і як його далі жити. А оточуючі розділяються на два табори. Одні кажуть, що це херня, що ти ниєш, нічого ж не сталося. А інші починають виїдати мізки тим, що це ти щось не так зробила, а от якби ти п'яти жиром білого кажана натирала, то такого б не було.Мені взагалі мамка тоді присіла на вуха стосовно того, як їй тяжко і сумно, вона ж цю дитину так чекала! І взагалі я повинна її втішати, що значить я не хочу про це говорити? Їй погано, а я сама винувата, що це сталося, тож нічого нити!(А потім мене питають, чого це в мене стосунків з батьками немає).Але правда в тому, що в таких речах не винуватий ніхто. Просто гени невдало склалися. Просто ми зараз помічаємо вагітності дуже рано, і від того помічаємо багато таких випадків.Але це дуже сумно. І дуже боляче. І про це не прийнято говорити, як про якусь брудну таємницю.А правда в тому, що мені свого часу дуже терапевтичним було почути історії інших жінок, які втратили вагітність, і зрозуміти, що я не сама. Що моє горе є кому зрозуміти і є з ким розділити.Мені все ще іноді буває трохи сумно. І я думаю, що я не перестану засмучуватись ніколи. І мені дуже хочеться підтримати тих, хто теж це пережив.Сумувати нормально. Горювати нормально. Це втрата. Це біль.Але ви в цьому не самі.І зовсім ні в чому не винуваті