Telegram statistics channel - @pafnutiymusienko

Христос і самарянкаРаз Христос побачив зранку в полі самарянку:До криниці молодиця вибралась із дзбанком."Помогайбі, чоловіче, мандрівнику Божий!" -"Тобі також, молодице, нехай Бог поможе!Чи далеко воду носиш в широкому полі?Може, й сама жито косиш? Не послав Бог долі?..." -"Раз питаєш, мабуть знаєш, Господня людина…Не минула й мою хату нещасна година.Марнувала красне літо, толочила жито, Люди в полі снопи в'яжуть - а мені закрито.Колоски збирають діти, лоскочуться п'яти,А у мене (де подітись?) знов чужий, вже п'ятий…" -"Добре робиш, що не криєш, Господь усе знає,Що сльозами нині сієш - повік не минає.Мине літо, й косовиця, чуєш, молодице?А ти носи добрим людям цілющу водицю!" -"Так і роблю: кожен ранок молю Бога й прошу,Набираю води в дзбанок і усім розношу.Всім, хто косить, хто снопує, всім, хто Бога чує,Всім бійцям на полі бою, де ворог лютує.Я цілющою водою змию піт із кров'ю,Напою їх чистотою, Божою любов'ю,Хай Господь зцілить їм рани. Добре роблю, пане? Хай з цілющою водою мир святий настане!" -"Ця вода й рани загоїть, і силу потроїть,І від неї кожне військо перед вогнем встоїть.Носи воду, цим спасешся, і спасеш багато,Буде й бійцям Перемога, й на душі свято!"… Ходить Бог по Україні, зцілює, втішає,Всіх, хто має чисту віру - в біді не лишає.А та віра - як водиця, треба щодня пити,Щоб із Богом, як годиться, во вік віків жити.Натхнення Пафнутія

Велика печерська церкваДужим молотом по камінню цілому,Чистим золотом по склепінню білому,З милосердя і ласки ГосподньоїПостала церква краси великодньої.Благословінням, молитвами отчимиЗбудована церквам грецькими зодчими,Небесним вогнем просвітилися затінки —Відкрився уділ для нас Божої Матінки.Його руйнували, та стіни здіймалисяІ лики святих туди знов поверталися.Горить позолота небесною славою:Над Лаврою — мир, благодать — над державою!Велика печерська церква — Успенський собор Києво-Печерської Лаври — збудована в ХІ ст., неодноразово руйнувалась, та щоразу відроджувалась. Наймасштабнішої руйнації зазнала 1941 року, під час тієї війни, і лише на День незалежності України 2000 року постала знов у барокових формах ХVІІ-ХVІІІ ст. Сьогодні церква уособлює стійкість духу й витривалісь нашого народу. Я вірю, що після закінчення цієї війни і з настанням справедливого миру й над Лаврою, і над усією Україною возсіяє і правда Божа, й церковне порозуміння. І нагадую, що нам усім треба молити Бога про це.Натхнення Пафнутія

На могилу до дідаПольща, осінь 2013 року, могила мого діда Івана. У повідомленні польського Червоного Хреста зазначалось, що мій дід, Мусієнко Іван Григорович, загинув в бою 29 вересня 1944 року поблизу села Тилява Малопольського воєводства (під Краковом) і його останки було перезахоронено в містечку Дукля на самому краю Польщі, під словацьким кордоном. Я привіз дідові український рушник, вишитий одними червоними нитками, як вишивають на Чернігівщині, звідки походить мій рід по батькові, але всю дорогу думав, куди ж я пов’яжу рушника, адже немає певності, що на братській могилі буде хрест? Але хрест був, його поставили родичі полеглого Олексія, який похований у тому секторі, що й дід.Відслуживши панахиду, я вирішив, що неодмінно приїду на цей цвинтар ще раз і поставлю дідові іменний хрест. Не встиг до пандемії та війни, але неодмінно зроблю це пізніше, бо хрести потрібні не полеглим, а нам, живим, щоб не забували за них молитись. Вічна пам'ять усім полеглим бійцям і жертвам Другої світової війни.Натхнення Пафнутія

Преподобний Віталій АлександрійськийСьогодні святкується пам'ять преподобного Віталія, ченця монастиря преподобного Серіда, що в Александрії Єгипетській, який жив у VII столітті. Віталій наважився взяти на себе надзвичайний подвиг: він записав до свого помянника усіх блудниць Александрії і почав молитися за них. Преподобний трудився з ранку до вечора, але більшість грошей віддавав одній із блудниць, до яких приходив щоночі.Він замикався з блудницею в її кімнаті, і доки та спала, всю ніч молився за неї, а вранці тихо йшов, беручи клятву, що вона до часу мовчатиме. Жителі Александрії, не знаючи правди, обурювалися, всіляко ображали Віталія, доносили на нього архиєрею, але старець покірно зносив усі глузування та наклепи, і тільки просив не засуджувати інших.Коли монах помер, на його похорон зійшлися всі колишні блудниці Александрії, оплакуючи свого благодійника. А в його руках знайшли хартію зі словами: «Мужі александрійські, не засуджуйте завчасно, поки не прийде Господь, Праведний Суддя».Натхнення Пафнутія

Квітуча гармонія вічного містаТрапилось мені сьогодні їхати Лівим берегом на Осокоркиі не міг відвести очей від вражаючої панорами: за молодою зеленню й квітучими галявинами Дніпровської набережної, між синіми хвилями Дніпра й таким же неозорим синім небом, з-під такої ж свіжої зелені, як і на Лівому березі, визирають позолочені маківки Лаври й Видубицького монастиря. Він увесь наповнений неймовірними пахощами розквітлого бузку, які досягають і на Лівий берег, через Дніпро.Місцями над цим усім нагромаджуються хмарочоси, але не відчувається дисбалансу. Все змиває й довершує Дніпро. Надзвичайно масштабний ракурс, який відтворює гармонійне поєднання древнього й сучасного в Києві. Давайте, друзі, сильніше й щиріше молитися, щоб вистояла Україна і після війни Київ почав розвиватися як і будь-яка інша європейська столиця: і з сучасним урядовим центром - можливо, й на колишній промзоні біля Видубичів, і зі старим середньовічним на Подолі, включаючи відбудований Магістрат. Наша золотоверха столиця вартує того!Натхнення Пафнутія

Світла п'ятниця. Свято ікони Божої Матері "Живоносне Джерело". День жалоби в Києві405 року воїн Лев Маркел проводив одного сліпого й шукав джерела, щоб той напився. І був Льву голос: "Не шукай воду далеко, вона тут". Воїн знайшов джерело, напоїв сліпця, омив йому водою очі і той прозрів. Ставши імператором, Лев збудував на цьому місці храм Божої Матері "Живоносне Джерело" й наказав написати ікону.Сьогодні ми поминаємо всіх киян, убитих російськими ракетами вчорішньої ночі, а також всіх полеглих захисників України й мирних громадян, убієнних за роки цієї війни. Множиться людське горе, як кожному відновити власний ресурс витримки й сили?Особисто я черпаю сили в молитві. Не іделізуючи будь-кого з правителів, чітко бачу, що Сам Бог веде й захищає Україну з перших днів війни. А від нас з вами - взаємопідтримка, віра й молитва: Мати Божа, втамуй болі й спрагу всіх стражденних у війні живою водою, Воскреслий Ісусе, не змарнуй віри кожного з нас і благослови всю Україну справедливим миром.Натхнення Пафнутія

Відповідь Христа царю ДавидуЦар Давид, як і переважна більшість земних, переніс багато страждань і час від часу звертався до Бога: "Боже, Боже мій! Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого. Боже мій, взиваю вдень – і Ти не чуєш; вночі – і нема мені спокою" (Псалтир, 21).Чи відповів Бог Давидові? Якби це сталося за земного життя царя, той би написав захоплений псалом про Божі одкровення людині, про те, як довго їй належить проходити випробування. Через тисячу років нащадок Давида Ісус Христос, страждаючи на Голгофі, повторив слова, з яких Давид почав свій псалом: «Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?» (Мк. 15, 34).Христос немов ототожнив Свої страждання зі стражданнями Давида, а в його особі - з усім людством, даючи відповідь царю.Христос - і Людина, і Бог: страждаючи як людина, Він показав людям, що розуміє їхній біль і Сам несе його, але як Бог - перемагає його Своєю силою, якої немає в жодної земної людини, якщо вона не довіряє Богові і не закриває від Нього своє серце.

Преподобна Марія ЄгипетськаВсе минає в цьому світі, в'яне і старіє,Лиш в пустелі молодіє блаженна Марія.Молодіє не красою - Божою росою,Що лукавого відгонить і смерть із косою.Молодіє покаянням, що зцілює душуІ освячує щорання вигорілу сушу.Так записано у Бога, так в Нього ся діє,Що душа нескверна й чиста квітне і радіє.А хто Бога вже не чує, гріху вірно служить,Той життя своє марнує, весь вік гірко тужить.Й не спасає душу злато ні м'яка постеля,Бо для неї справжнє свято - безмовна пустеля.Там щезають всі омани, гине все погане,Тільки вдалині від світу мир в душі настане.Та як кинути незмога оманливі мрії -Хай за тебе молить Бога в пустелі Марія.У п'яту неділю Великого посту вшановується пам'ять преподобної Марії Єгипетської (IV-V століття). Вона провела молоді роки в розпусті, але Бог торкнувся до її серця, Марія покинула все й 46 років перебувала в пустелі, зазнавши й голоду, й холоду, й страху від злих духів та хижих звірів, проте вже за земного життя сподобилась ангельського стану.

Преподобний Симеон Новий Богослов, з настанов - Бог ні в чому не має недоліку, Він сповнений усіх благ і досконалостей. Нічого Йому від нас не потрібно, крім нашого спасіння. Спасіння ж наше інакше не може відбутися, якщо не зміниться розум наш і не стане під дією сили Божої обоженим, тобто безпристрасним і святим.- Коли ти почнеш жити добрим життям, то диявол не попустить тобі цього, але підніме проти тебе всіх недбайливих і ледачих, які почнуть засуджувати тебе, ганьбити, пересміювати і завдавати великої кількості всіляких неприємностей, щоб змусити тебе кинути добрий намір. Але ти не зважай на це.- Сьогодні - день пам'яті прп. Симеона (949-1022) — візантійського ченця, письменника, поета й християнського наставника, одного з трьох святих східної церкви, хто носить титул богослова. Вчення преподобного Симеона про нову людину, про “обоження плоті” сприймалося деякими сучасниками скептично, його прозвали "новий богослов", проте з роками й століттями цей титул став офіційним.Натхнення Пафнутія

Пожертва Галшки ГулевичівниЄлизавета (Гельжбета, Галшка) Гулевичівна народилася ймовірно 1577 року в Луцьку, там же й спочила 1642 року, походила зі старовинного українського шляхетського роду Гулевичів.Рано овдовівши, вона виходить вдруге заміж за Стефана Лозку, київського підчашого. Разом із чоловіком і сином Михайлом мешкала у родинній садибі в Києві на Подолі, неподалік магістрату.15 жовтня 1615 року Галшка, за згодою чоловіка, відписала свій будинок і землі довкола нього Київському православному братству. Після смерті чоловіка повернулась до Луцька, а в будинку, який вона дарувала братству, розмістилась братська школа. Її Петро Могила 1632 року об'єднав із школою Києво-Печерської Лаври в Колегіум, який за Мазепи 1701 року став Академією.З часом її син Михайло перейшов у католицизм, для неї це стало нищівним ударом. Усі гроші, які залишались, Галшка заповіла Луцькому братству на спомин своєї душі, знаючи, що ніхто з родини вже не буде її поминати за рідним православним звичаєм.Натхнення Пафнутія