Святитель Кирил Александрійський і київський монастир, освячений на його честьСьогодні вшановується пам'ять патріарха Александрійського Кирила, який увійшов в історію як непохитний борець з церковною єрессю. Він головував на III Вселенському Соборі 431 року в Єфесі. Його радикалізм і категоричність породжені способом життя і ворожістю до всього нехристиянського нітрійських монахів, у яких він виховувався сім років, посеред пустелі. Втім, саме максималізм допоміг святому в обґрунтуванні боголюдської природи Ісуса Христа. Святитель боровся з єрессю новаціан, що відмовилися повертати у лоно Христової Церкви тих, хто покинув її у часи гонінь. Він, користуючись підтримкою александрійської бідноти і нітрійських монахів, закрив усі новаціанські храми, також був непримирим до іновірців.А через сім століть, 1139 року чернігівський князь Всеволод II Ольгович захопив Київ з боку Дорогожичів і під час свого князювання в Києві заклав на Дорогожичах церкву, присвячену своєму небесному патрону - святителю Кирилу Александрійському. Кажуть, князь був вдячний своєму ревному святому, що допоміг йому посісти київський престол. Церква стала місцем упокоєння чернігівської князівської династії Ольговичів. Давкола неї з часом виник монастир, що зазнав і розквіту і занепаду, і руйнувань, і реставрації. Найкращими для обителі були часи Костянтина Острозького, Івана Мазепи та святителя Дмитрія Ростовського, родина Тупталів, зокрема, щедро офірувала на кирилівську обитель. Церква на честь святителя Кирила збереглась і вважається в Києві другим храмом після Софійського собору за числом збережених давніх фресок. І духом літописної старовини.Натхнення Пафнутія