Чудо в печерах на ПасхуЯк заходить Дионісій в печери з кадилом,Де лежать святі душею і нетлінні тілом:Він до них "Воскрес із мертвих наш Христос Спаситель!",Ті ж "Воістину воскрес!" почали говорити.Не злякався Дионісій, лиш зачудувався,Й сам до лаврської печери скоро перебрався,Полишив усі спокуси нагорі-надворіЙ до Воскреслого Ісуса молився в затворі.А кого Спаситель любить - посилає диво,І блаженним одкровенням той уже щасливий.І несила одкровення в чистім серці нестиМіж людей, де пересуди, злоба і протести.Та кому ще не відкрилось, той блаженний втричі,Бо несуть його вітрила безтурботні птичі,Бо хто вірить, хоч не бачить, того Бог пробачить,Й за сумління і смиріння до Себе призначить.©Архимандрит Пафнутій (Мусієнко)"6971 року від Різдва Христового (1463) в Печерському монастирі відбулося таке знамення. За князя Семена Олександровича і за брата його князя Михаїла, за архімандрита печерського Миколи за печерою доглядав Дионісій, на прізвище Щепа. Прийшов він у Великий день у печеру покадити тіла померлих, і коли дійшов до місця, яке називається Община, то покадивши, сказав: «Отці і браття, Христос воскрес! Сьогодні Великий день». І прогриміло у відповідь як грім сильний: «Воістину воскрес Христос»". З Києво-Печерського патерикаНатхнення Пафнутія