Чернівці. Місто юних батьківКілька співаних нот, кілька щирих рядків —Знову й знову звучиш, моя пісне.Я вернувся і от: місто юних батьків,Світанкове незаймане місто.Тож не крийся, радій, я до вечора твій,Поведи мене там, де покликавДо відлуння віків, до безмежжя надійТато Віктор мою маму Віку.Там — фасади старі, мерехтять ліхтарі,Шпацерують* русини й волохи,Перед Богом стоять у однім вівтаріКоролівства, народи й епохи.Тато з роду — козак, ерудит і співак,Але Ангел командує: «Синку, Вирушай в Чернівці, не роздумуй, бо так,Там зустрінеш свою буковинку».Покажи мені все, місто юних батьків,Що єднало ті дві половини,Що крізь славу родів (шляхтичів й козаків)Дало силу моєї родини.Покажи, не сховай, де віднайдений рай,Де злетілись святі над батьками,На якім перехресті серця їх, відай**,Перестали збиратись з думками.Чернівці, Чернівці, місто юних батьків,Ти — неспійманий птах, бо відтодіЯк зустрілись вони, зародився й мій шляхДо добра, до весни і мелодій.67 років тому, на святого великомученика Димитрія, побралися мої батьки - Віктор Мусієнко та Вікторія Березовська, уроджена Козарійчук. Бережіть батьків, бережіть своїх рідних і близьких, допомагайте їм поширювати їхню любов, тоді й до вашого серця торкнеться Господь, тоді й ви відчуєте радість молитви, для якої немає ні живих, ні мертвих, а є тільки любов, різноманітна у формах прояву та єдина у своєму походженні. Бо любов - то дихання Самого Бога.Малюнок Наталії Огульчанської. Вічна пам'ять і моїм батькам, і Наталії, і всім нашим спочилим родичам та захисникам, а нам усім - витримки, миру, порозуміння й небесного заступництва святого великомученика Димитрія над нашою земною Вітчизною й усіма нами.*Шпацерувати (буков.) — прогулюватись**Відай (буков.) — мабутьНатхнення Пафнутія