Padre Poltava

ВИЧАВИ З СЕБЕ ІДІОТА (проповідь на день пророка Іллі)Слово "ідіот" запозичене нами із Давньої Греції, і там їм називали людину, яка, хоч і була громадянином, але не бажала приймати участі в життю полісу, не піклувалася про поліс, але при цьому перевагами жителя полісу намагалася користуватися. Була "внєпалітікі", коротше.В принципі ідіоти з тих часів абсолютно не змінилися, хіба що у кількісному відношенні їх стало значно більше. Деякі дослідники стверджують, що пізніше, у Візантії, словом "ідіот" називали людей, яки не бажали пізнавати філософію та розуміти Святе Письмо. Цім дослідникам варто повірити і зауважити: боротьба з ідіотами є справа богоугодна та корисна, нею ми і будемо займатися.Сьогодні, в день пророка Іллі, я думаю варто згадати як славетний пророк боровся з ідіотами. Ось вам цитата із першоджерела. "І послав до Іллі цар п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він пішов до нього, коли Ілля сидів на верхівці гори, і сказав йому: чоловіче Божий! цар говорить: зійди. І відповідав Ілля, і сказав п’ятдесятникові: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь з неба і попалив його і п’ятидесяток його, І послав до нього цар іншого п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він став говорити йому: чоловіче Божий! так сказав цар: зійди швидше. І відповів Ілля і сказав йому: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь Божий з неба, і попалив його і п’ятидесяток його. І ще послав утретє п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І піднявся, і прийшов п’ятдесятник третій, і упав на коліна свої перед Іллею, і благав його, і говорив йому: чоловіче Божий! нехай не буде знех¬тувана душа моя і душі рабів твоїх — цих п’ятдесятьох — перед очима твоїми; ось, зійшов вогонь з неба, і попалив двох п’ятдесятників попередніх з їх п’ятидесятками; але тепер нехай не буде знехтувана душа моя перед очима твоїми!" (4 Царств 1. 9-14) І ось із останнім п'ятидесятником, який просив увічливо, врахував помилки спалених попередників, Ілля пішов до царя Охозії, але нічого втішного тому не пророкував, бо той цар теж був ідіотом і, напевне намагався жалітися на Іллю своєму керівнику офісу.З тих часів ідіоти не змінилися, вони лізуть напролом та вважають, що якщо в них чисельна перевага, то можна робити що завгодно: хамити, красти, зневажати інших, погрожувати концтаборами та в'язницями. Але хочу нагадати, що, хоча ми і не маємо такої духовної сили, як пророк Ілля, щоби зводити вогонь з неба на хамовітих ідіотів, але Земля все одно кругла, і святий у вогняній колісниці (яка насправді є космічний корабель) був вознесений на небо і там досі літає, дивиться на наших ідіотів і готовий нам у будь-яку мить допомогти, головне щоби ми не впадали у відчай, були озброєні та не припиняли боротьбу. Дякуємо Господу та ЗСУ за новий день!І вичавлюємо із себе ідіота.Зі святом, парафіяни!

А на вовчій горі назрівав бунт.- Доколє! – гарячкувала зграя. - Він повинен, чуєте, вовки, повинен забезпечувати вдосталь їжі.- Як він взагалі може валяться на скелі, доки ми голодуємо! Вчора я бачив, як старий вовк доїдав половину ніжки. Ви чуєте? Усього половину. Але ж, він усе життя полював і тепер має право. Чуєте, зграя? Право!- Жах якийсь! Ось, пам'ятаю, у моєму дитинстві, їжа була смачнішою. І порівну! Так, так, це важливо, щоб порівну, а не як зараз! І щоб санаторій… І нора безкоштовно… - А в мене взагалі блохи! Дожили! У цього зажравшогося ватажка, факт, блох немає. Чому в мене є блохи? Свербить.- Правильно! Що він собі думає? Затяг нас на брудну гору! Ні, щоб спершу прибрати. Самим тепер тут все облаштовувати чи як? Лапками? Ніііііі, нехай сам працює! На те він і лідер. Повинен!- Має! Повинен! Поділити!Вовчі крики злилися в монотонний гомін.А зверху, зі скелі, на зграю дивиться втомлений ватажок.Лапи гудуть, голова розколюється. Завтра почнеться новий день, і йому треба буде вставати та вести зграю туди, де їжа та вода.Але це вранці.Зараз же, вночі, він може дозволити собі трохи слабкості.Тільки зараз. Коли, високо і недоступно, висить загадковий місяць. Такий круглий та спокусливий.Усього мить, трішечки. Поки бажання все кинути і втекти від них у ніч не налило лапи азартом і не захопило його тіло повністю.- Аууууу! – завив на місяць ватажок.Вовки переглянулися та і замовкли. Виє? Мабуть, щось знає. Мабуть, чаклуноство таке і відсиплють зара йому Боги смаколиків. Їм також потрібно! Тоді і на них звідти, з неба та яскравої жовтої кулі дощем просипляться бажане.- Аууууаааууууааа! - подражая ватажку завила зграя.З неба впали перші краплі.- Ауаааааууууу! Працює! - Зграя в передчутті швидкої халяви била хвостами.- Ну от і все. Полежав, блін. – зітхнув ватажок. Його хвилина слабкості скінчилася. Потрібно вставати, розминати затеклі лапи і вести зграю шукати укриття. Починалася велика злива….***Порошенко сплатив заставу. Дякую.(С) Оксана Кононова

​​НАСТУПНА ТРИДЦЯТИРІЧНА ВІЙНА.Перша палала в Європі, як відомо, на початку ХVII століття. Ну про неї можна не особливо згадувати, бо такі трапилась дуже давно і далеко.Другу тридцятирічну, зазвичай, так не називають, її ділять на дві світових, але Друга світова була прямим наслідком Першої, яка почалася у 1914 році, а закінчилася у 1945.Давайте трішки згадаємо історію.Коли солдати воюючих армій у 1914 році ішли на фронт, вони сподівалися до Різдва повернутися у свій затишний світ, до звичних справ та родин. По-перше, до Різдва не встигли, ну а по-друге, виявилося, що вертатися просто нема куди. Світ змінився.Давайте згадаємо літо 2014. Навіть коли не вдалося закінчити АТО за лічені тижні, через вторгнення рашистських регулярних військ, через зрадофілітіків та прагнення коломойськозалежних знайти мир в очах пуйла, ми все одно у страшному сні не могли уявити, що на десятому році війни будемо готуватися і до і до дванадцятого і до п'ятнадцятого.А ще зараз ми всі вже знаємо, що повернутися з війни не вийде. Зовсім. Бо нема куди. Навіть якщо домівки вціліють, а рідні залишаться живі. Хоч так повезе далеко не всім. Просто України, яку ми знали до 14-го року більше ніколи не буде. І слава Богу, якщо чесно, але зараз я про інше, про тривалість війни. Коли Німеччина програла Першу світову, здавалося справедливий мир настав: агресор платить репарации, з'явилося багато нових національних держав, мир дружба, жувачка та лінія Мажино. Але насправді це породило .купу проблем.: та комплексів програвших країн: від Німеччини до Угорщини. Он придурок Орбан досі ті комплекси викашлює. Програвша Німеччина породила Гітлера та продовжила війну до абсолютного свого знищення. Так буде і зараз. Ми обов'язково видавимо орду з нашої землі, але на жаль, ніхто нам не дозволить її демілітарізувати та денаціфікувати по-справжньому. І рашистські недобитки через короткий час розпочнуть нове вторгнення. І ось тут головне питання: наскільки ми будемо готові до цього після чергового, дуже короткого, перемир'я? Чи буде в нас найсильніша армія континенту, щоби розчавити повністю потвору рашизму, чи черговий зермак буде волати: Омерика! Чому ми не в НАТО?!Історія нічому не вчить, вона лише карає за невивчені уроки. Тому не сподівайтеся повернутися з війни. Вірте в Перемогу та працюйте на неї. Донатьте на "Справу Громад" і тоді перемога наступить швидше.

#ПодзаборноебогословиеАнжела - воспитательница из детского садика- жалуется веселому попу Дрочке.- Отче, посоветуйте что-нибудь! Я никак не могу с детьми справиться! Не слушают они меня, балуются постоянно. Прикрикну когда - тихо выполняют задания, но лишь отвлекусь - снова шумят. Правда когда придумала в качестве наказания нарушителей в туалете запирать, достаточно стало сказать: "А ну тихо - в туалет пойдешь!" - действует сразу. Но все равно. Есть один мальчик. Такой миленький на вид, рыженький. Макаром зовут. Но совершенно неуправляемый. Мало того, что сам всякие пакости выдумывает, он и других к этому подбивает. Как-то раз расковырял дырку в заборе садика на прогулке и пятерых мальчиков с собой туда увел. Они все вместе нашли полицейского и просили чтобы тот меня арестовал за жестокость к детям! Представляете какой ужас! Естественно, я Макара на следующий день в туалете закрыла. Так он вместо того, чтобы думать о своем плохом поведении, сел покакал и вытер попу всеми полотенцами поочередно! Вначале моим, потом нянечки, и после всеми подряд в знак протеста! Мальчику всего четыре года, а он такое вытворяет! Я его теперь даже в туалет закрыть боюсь!- Да... - задумался отец Василий, - а я згадую як років у п'ять збирав хлопців і водив на річку купатися, батьки не дозволяли, сердилися, а ми всілякіми стежками тікали через городи та своє робили. Було діло...- Отче, это давно было! А что с Макаром то делать?!- Знаю я твого Макарку, ходить він до нас. Під час Євангелія бува свічку тримає - не ворухнеться. Я йому сказав, що це велика честь - він як воїн, що захищає країну на посту. От і стоїть. Гарний хлопчик. Бач який винахідливий. З будь-якої безвихідної сітуації знайде вихід. Думаю, бути йому священником.Анжела оторопела. Кончики ее накладных ресниц мелко и нервно дрожали. Потом она таки спросила:- А мне-то что делать?...- Тобі? А тобі треба змінити роботу, дитино.