Ті, що ішли до кінця і далі.Коли все розсипалося, коли чоловіки сховалися за зачиненими дверима, коли віра зкукожилася до страху — вони пішли.З миром у руках і болем у серці.Жінки-мироносиці не знали про Воскресіння, вони не чекали чуда.Вони просто любили.Любов — сильніша за страх.Сильніша за смерть.Сильніша за логіку "вже нічого не змінити".Вони йшли до мертвого Христа — і зустріли Живого.Воскресіння відкривається не тим, хто все зрозумів, а тим, хто не відступив, навіть до смерті перелякавшись.Воскресіння бачать ті, хто приходить до Бога, навіть коли здається, що Бог вже остаточно нас залишив.Мироносиці — це не про минуле - це про кожного з нас.Коли віра не гріє, коли молитва суха.Коли світ кричить: "Кінець!"І саме тоді, коли витікає остання крапля надії, ти бачиш Ангела, світло і Воскресіння. Жінки-мироносиці першими пізнають Воскресіння, бо любов випереджає знання. Вони — це душа, яка, ще не бачачи Бога, вже живе за Його логікою.І тому зустрічає Його першоюАмінь.Зі святом! Нехай любов відкриває світло!