Вхід Господній до Єрусалима — це не просто історична подія і не тільки виконання пророцтв. Це таїнство внутрішнього входу Бога в людину. Єрусалим — не лише місто - це душа людини. Христос входить не в кам’яні стіни —Він входить у твоє серце. А наскільки ти готовий відкритися Йому? Осля, на якому їде Христос, — це людська природа, ще не приборкана, проста, навіть груба, але здатна понести Бога. Христос не обирає "величного коня". Він обирає тебе таким, який ти є, і вводить у Своє Царство. Пальмові гілки і одяг, який стелять під ноги, — це діла і помисли людини, які вона кладе під Христа, тобто підкоряє Йому. Це знак: або ти залишаєш усе собі, або віддаєш — і тоді Він входить в твоє серце. Натовп, який сьогодні кричить "Осанна", а завтра — "Розіпни", — це нестійкість людського серця. Ми не просто спостерігачі —ми і є цей натовп. Ми одночасно зустрічаємо Бога і відкидаємо Його. Христос входить у Єрусалим, знаючи, що попереду — Хрест. Тобто Бог входить у людину не для комфорту, а щоб принести Себе в жертву, щоби діти Адама вбили Бога. Вхід Господній до Єрусалиму— це не "свято вербочок". Це момент, коли Бог входить у твоє життя. І ти сам вирішуєш іти з Ним на Голгофу, чи розіп'ясти твого Спасителя.