Хрест посеред дороги.Третя неділя Великого посту називається Хрестопоклонною. Посеред посту Церква виносить Хрест і закликає поклонятися йому.Для світу хрест — це знаряддя страти, місце болю, символ муки.Але Церква дивиться на нього зовсім інакше.Посеред Великого посту людина втомлюється. Піст — це не просто зміна меню. Це боротьба з собою. Це радість покаяння, туга за втраченим раєм, відчуття власної слабкості.І саме в цей момент Церква робить дивну річ: вона ставить посеред дороги Хрест. Не як нагадування про муку, а як джерело сили.Святі Отці порівнювали це з мандрівником, який іде довгою важкою дорогою. Він втомлюється, сили закінчуються, і раптом бачить велике дерево. Він сідає під його тінню, перепочиває, і, трохи відновившись, продовжує шлях.Так і Хрест стоїть посеред Великого посту — як дерево прохолоди для втомленої душі.Синаксарій цього дня наводить і інший образ. Коли цар повертається з перемогою, попереду нього несуть знамена і скіпетр. А вже потім приходить сам цар, і народ радіє його тріумфу.Так само і Христос.Перед святом Воскресіння Він посилає попереду Себе Своє знамено — Хрест.Щоб ми, дивлячись на нього, вже зараз знали: перемога близько.Тому Церква співає Хресту не як символу страждання.Вона співає йому як Древу Життя.Тому, що кожен, хто сходить на хрест, не вмирає, а оживає.Отже, Хрест — це не просто спогад про Голгофу, це дерево раю, яке знову виросло на землі.Джерело сили для тих, хто втомився.Прохолода для тих, хто йде пустелею посту.І знамено перемоги Того, Хто веде нас до Воскресіння.