Хрест посеред дороги. Третя неділя Великого посту називається Хрестопоклонною. Посеред посту Церква виносить Хрест і закликає поклонятися йому. Для світу хрест — це знаряддя страти, місце болю, символ муки. Але Церква дивиться на нього зовсім інакше. Посеред Великого посту людина втомлюється. Піст — це не просто зміна меню. Це боротьба з собою. Це радість покаяння, туга за втраченим раєм, відчуття власної слабкості. І саме в цей момент Церква робить дивну річ: вона ставить посеред дороги Хрест. Не як нагадування про муку, а як джерело сили. Святі Отці порівнювали це з мандрівником, який іде довгою важкою дорогою. Він втомлюється, сили закінчуються, і раптом бачить велике дерево. Він сідає під його тінню, перепочиває, і, трохи відновившись, продовжує шлях. Так і Хрест стоїть посеред Великого посту — як дерево прохолоди для втомленої душі. Синаксарій цього дня наводить і інший образ. Коли цар повертається з перемогою, попереду нього несуть знамена і скіпетр. А вже потім приходить сам цар, і народ радіє його тріумфу. Так само і Христос. Перед святом Воскресіння Він посилає попереду Себе Своє знамено — Хрест. Щоб ми, дивлячись на нього, вже зараз знали: перемога близько. Тому Церква співає Хресту не як символу страждання. Вона співає йому як Древу Життя. Тому, що кожен, хто сходить на хрест, не вмирає, а оживає. Отже, Хрест — це не просто спогад про Голгофу, це дерево раю, яке знову виросло на землі. Джерело сили для тих, хто втомився. Прохолода для тих, хто йде пустелею посту. І знамено перемоги Того, Хто веде нас до Воскресіння.