Свято сорока Севастійських мучеників Нам варто чесно відповісти собі на просте питання: що саме ми сьогодні святкуємо?Чи ми святкуємо ув’язнення воїнів-християн?Чи їхні катування?Чи те, що вони годинами стояли у крижаній воді озера біля Севастії?Чи, можливо, те, що їх стратили, тіла спалили, а рештки кинули у воду?Якщо подивитися зовні — свято виходить дивне, навіть трохи страшне. Але Церква святкує не катування.Церква святкує перемогу життя.Ми згадуємо день, коли Бог переміг людей, бо насправді немає іншого переможця, окрім Бога.Саме тому Церква пам’ятає тисячі мучеників. Їх дні пам’яті — це не просто дні смерті. Це дні торжества Бога в людині. Великим постом, на великому повечір’ї, ми співаємо:"З нами Бог, розумійте народи і підкоряйтеся".Але, якщо ми правильно святкуємо пам’ять мучеників, то повинні правильно розуміти і ці слова.Бо сказати "З нами Бог" — це не привілей.Це відповідальність. Коли Йосип з Марією поневірялися світом, тікали від Ірода, не знаходили собі місця і терпіли осуд людей — чому їхнє життя було таким важким?Бо з ними був Бог.Коли Христос проповідував, а апостолам поруч із Ним інколи не було коли їсти, пити чи спати — чому?Бо з ними був Бог.Коли первомученик Стефан побачив відкрите небо і ангелів, а люди побили його камінням — чому?Бо з ним був Бог.Чому катували і стратили севастійських воїнів, а потім навіть хотіли знищити пам’ять про них?Бо з ними був Бог.Чому сьогодні намагаються знищити українців — вбити, стерти, поневолити?Бо з нами Бог.І все ж ми співаємо:"З нами Бог, розумійте народи і підкоряйтеся".Але сказати "З нами Бог" — означає взяти на себе величезну відповідальність.Це означає бути прикладом.Це означає стати перед Богом на колінаі здатися Йому, як здалися Богові севастійські мученики та тисячі інших святих.Бо коли ми закликаємо народи підкоритися — йдеться не про підкорення нам.Йдеться про підкорення Богові, а ми просто маємо бути прикладом для інших.  Адже немає іншого переможця,крім Нього.І сьогодні свято нам вчергове нагадує про можливість перемоги Бога в людському серці.