Неділя Торжества Православ’я. Прикрашени ікони. Хоругви. Правильні слова. Анафеми єресям минулого. Але де торжество? Немає сенсу перемагати іконоборців, якщо ми самі не втілюємо живий образ Христа. Коли цілуємо ікону, а ні Бога ні ближнього не можетмо пробачити. Коли урочисто співаємо "Символ віри", а не можемо витримати правду про себе. Коли галасуємо: “Православ’я!” "Українська церква!", а живемо так, ніби Воскресіння не сталося. Про яке ПЦУ може іти мова, якщо в мені Христос не воскрес? Торжество Православ’я — це не музейна перемога 843 року. Це коли Христос живе в тобі реально. Коли Дух Святий — не термін, а досвід. Коли покаяння — не слово з богослужіння, а розламане кам’яне серце. Бо можна бути правильним — і мертвим. Можна знати канони — і не знати Бога. Можна воювати за чистоту віри — і втратити чистоту душі. Торжество православ'я - це коли ми бачимо у собі дію благодаті. Торжество Православ’я — це не коли я довожу, що хтось не правий, що хтось помиляється. Не коли я співаю анафему єретикам. Торжество православ'я - це коли ми приймаємо Світло від Бога і сяємо невечірнім світлом. А в кому світла немає, тому просто нема чим торжествувати.