Сучасний ВавілонСучасний Вавілон не будує веж із цегли. Він будує системи. Алгоритми. Ідеології."Правильні" слова та поглядиУ нього одна мова — мова користі, безпеки й контролю. І одне бажання:ЗРОБИМО СОБІ І'МЯСучасний Вавілон любить єдність. Але тільки таку, в якій не треба каятися. Єдність без Логоса. Без Христа. Без правди. Він не проти Бога. Він просто без Нього. І цього достатньо. У цьому Вавілоні можна говорити про цінності — та не жити ними. Про віру — та не вірити в Бога. Про любов — не ризикуючи собою. Тут багато слів, але всі вони девальвовані. Нікому не цікаво чути іншого. Тут багато руху, але він веде по безкінечному дурному колу. Тут багато світла, але воно штучне і зовсім не гріє. Наша цивілізація воює з логосами речей: коли сила важливіша за сенс, порядок — за істину, єдність — за людину. Це зупинка в русі: коли ми вирішили, що вже прийшли, і більше не шукаємо. Це релігія без світла, церква без Духа, богослов’я без досвіду. І я бачу як Бог знову робить те саме,що колись в Вавилоні: плутає наші мови. Ми говоримо — і не розуміємо. Слухаємо — і не чуємо. Будуємо —і не розуміємо навіщо. Не Бог нищить цей світ. Ми самі руйнуємо все навколо. Але це не кара - це милість. Бо єдність у неправді страшніша за розділення. Сучасний Вавілон розсиплеться. Уже розсипається. Руйнуються держави, церкви, інституції. Бо всяка єдність без Христа не витримує реальності. Церква —не вежа. Вона — П’ятидесятниця. Не один голос,а багато мов. Не примус, а Дух. Не ім’я для себе, а Ім’я, дане з неба. І вибір завжди той самий: або будувати Вавілон, або дозволити Боговізібрати нас наново навколо Логоса, навколо справжніх сенсів. Не з цегли - з живих сердець. У славу Божу.