Неділя всіх святих.Уся історія Церкви — це боротьба між апокаліптичним "Ось, творю все нове" (Одкр.21.5) і лукавим "Аби чого не вийшло".І от ми — між ними. Живемо. Неділя всіх святих - не лише про тих, хто вже прославлений Церквою. Це свято і про нас, про тих, хто ще в черзі. Тих, хто ще шукає, падає, піднімається та намагається летіти.Бо святі — не ті, хто не грішив.Святі — це ті, хто не збрехав собі.Ті, хто визнав свої падіння, покаявся й встав.Усі святі — грішники. Але не всі грішники — святі. Різниця не в безгрішності, а в чесності. І в напрямку.Святість — це не музейна якість. Це не пафос. Це творення нового життя, прямо всередині старого світу.Святі не втекли від реальності — вони її перебороли.Вони не чекали ідеальних умов — вони обирали Бога у найгірших умовах. У в’язницях, на засланні, під тортурами, в приниженні. Колись навіть слова «святий» і «мученик» були синонімами. А "мученик"— у перекладі з грецької: "свідок".І от питання: а про що свідчимо ми?Сьогодні святим бути не легше, ніж колись. Справжніх християн переслідують. Справжніх патріотів цькують, бо негідники експлуатують та гвалтують патріотизм. Справжні душі — виснажують.Але святі показали: можна пройти крізь усе і не зрадити світло.Можна не нити.Можна бути новим у світі, що вже смердить тлінням.Можна стати відповіддю Бога на темряву.Неділя всіх святих — це не просто згадка. Це Його заклик:"Йди!"Святість — це творити нове.Зараз. Тут. З того, що маєш.І Бог усе доповнить.