Неділя всіх святих. Уся історія Церкви — це боротьба між апокаліптичним "Ось, творю все нове" (Одкр.21.5) і лукавим "Аби чого не вийшло". І от ми — між ними. Живемо. Неділя всіх святих - не лише про тих, хто вже прославлений Церквою. Це свято і про нас, про тих, хто ще в черзі. Тих, хто ще шукає, падає, піднімається та намагається летіти. Бо святі — не ті, хто не грішив. Святі — це ті, хто не збрехав собі. Ті, хто визнав свої падіння, покаявся й встав. Усі святі — грішники. Але не всі грішники — святі. Різниця не в безгрішності, а в чесності. І в напрямку. Святість — це не музейна якість. Це не пафос. Це творення нового життя, прямо всередині старого світу. Святі не втекли від реальності — вони її перебороли. Вони не чекали ідеальних умов — вони обирали Бога у найгірших умовах. У в’язницях, на засланні, під тортурами, в приниженні. Колись навіть слова «святий» і «мученик» були синонімами. А "мученик"— у перекладі з грецької: "свідок". І от питання: а про що свідчимо ми? Сьогодні святим бути не легше, ніж колись. Справжніх християн переслідують. Справжніх патріотів цькують, бо негідники експлуатують та гвалтують патріотизм. Справжні душі — виснажують. Але святі показали: можна пройти крізь усе і не зрадити світло. Можна не нити. Можна бути новим у світі, що вже смердить тлінням. Можна стати відповіддю Бога на темряву. Неділя всіх святих — це не просто згадка. Це Його заклик:"Йди!"Святість — це творити нове. Зараз. Тут. З того, що маєш. І Бог усе доповнить.