Завжди це повторюю. І особливе нагадування тим, хто ходить на поклони до представників усіх гілок влади. Це все тимчасові працівники з набором обовʼязків. Навіть якщо ви робите їх амбасадорами чи просто захоплено коментуєте дописи від імені бренду, вони лишаються тимчасовими менеджерами. Якраз згадувала, як минулого року, коли ми боролися проти дискримінаційного податку на ювелірну галузь, подану під соусом з брехливих маніпуляцій, наскільки підтримки було мало. Що від медіа, навіть кульиурних!, що, о диво, від ювелірних брендів, які пишаються фактом носіння їхніх прикрас «видатними» персоналіями різного роду. Політикинями зокрема. Багато хто не хотів бруднитися, бо попри особисті гасла про «плекаємо культуру», було незручно йти проти суспільних упереджень про жадібних ювелірів. Пропонувалися й відверті договорняки й «торги» від мисткинь і митців, імена яких я надійно запамʼятала. «Все вже й так вирішено, треба тільки домовитись про % і вигідні умови». Приємно памʼятати і тих, хто не мовчав. Зі свідомими людьми легко йти в майбутнє. Тими, хто усвідомлює, що держава – це ми всі.