Дочитав біографію Зінченка. Мені дуже зайшло з точки зору інформативності та насиченості. Попри те, що в книзі вистачає іноді дещо зайвого пафосу та деякі спірні моменти Олександр обійшов стороною. За життя начитався трохи біографій інших футболістів та тренерів - і, повірте, деякі з них не зміг навіть просто дочитати до кінця, наскільки це було нудно. Тут зовсім інший випадок - купа внутрішніх історії, які ви ніде не почуєте, переживань, роздумів, навіть визнань своїх помилок. Це цікаво та інформативно, як би ви не ставилися до самого Зінченка. Багато хто, особливо в Україні, ставить питання, навіщо Зінченко випустив автобіографію всього у 27 років, не будучи при цьому суперзіркою футболу та навіть не дочекавшись кінця кар'єри. Але важливо розуміти, що ця книга, як це не дивно звучить, але написана не для українців, а на західну аудиторію - саме тому вона і вийшла першою англійською та звертається до людей поза межами України. В ній напевно чотири ключових теми: війна в Україні проходить головним мотивом через всю книгу, дитинство та початок кар'єри та період в Ман Сіті та Арсеналі. Тобто Зінченко та Рафаель Гоніштейн, який оформив його життя в слова на папері, пишуть про те, що цікаво англійцям, але й вплітають ключові меседжі про війну в Україні через розповіді про футбол. Можу зробити припущення, що тому, наприклад, в книзі не так багато про збірну, провал та скандали ЧЄ-2016 та навіть провал на ЧЄ-2024. Майже все, що Зінченко розповідає про збірну - лише в контексті війни.Багато речей, які описані в книзі, очевидні більшості українців: як почалася війна, як люди себе відчували, розбомблені міста, трагічні долі, страшні історії. І це перше, що треба розуміти - вона дійсно не зовсім для нас. Це виглядає ще однією спробою донести до заходу, що росіяни роблять з Україною. І в книзі чимало потужних меседжів, які здаються будь-якому українцю очевидними, але мають зовсім іншу силу в словах відомого гравця АПЛ, який розповідає все від себе та переживає за це сам. Це будуть цитувати провідні світові видання, топовий інфопривід. Тому таймінг цієї книги насправді дуже правильний - вона потрібна саме зараз. Бо вона не лише про футбол (хоч про футбол там також дуже багато). Здається, це спроба Зінченка виконати свою частину соціального договору, чому він не в окопах в Україні, а в Англії грає в футбол - бо там може зробити значно більше. І тут в кожного можу бути своя думка, але мені здається, що в нього це виходить ледь не найкраще з усіх футболістів - він хоча б дійсно намагається цей соціальний договір виконати, виправити свої старі помилки та діяти, на відміну від багатьох інших футболістів. Чи достатньо цього - кожен хай судить сам. Але ця книга - явно спроба це зробити.