Сьогодні день спортивного журналіста.Передам далі просту мудрість, якій давно навчив наш головред Олег Щербаков та яку повністю підтримую: головне слово в словосполученні "спортивний журналіст" - саме "журналіст". А в якій сфері ви працюєте - це вже нюанси, бо принципи мають бути однаковими.На жаль, з принципами найвідоміших журналістів як мінімум у футболі в нас все, м'яко кажучи, не дуже добре. І доки в нас не запрацює інститут репутації та спортивними журналістами продовжуватимуть називати очевидно зашкварених підстилок власників клубів та агентів - в журналістів, які працюють в спорті чесно, можливо, навіть трошки й не буде бажання, щоб їх називали журналістами. Принаймні, коли починав 10 років тому, мене дуже коробило, коли називали мене журналістом. Бо занадто зашкварними були й, на жаль, залишаються більшість найвідоміших та найбільших медіаперсон, блогерів, які продовжують називати себе спортивними чи футбольними журналістами, хоча ними взагалі не є. У кращому разі вони - піарники. У гіршому - самі розумієте.І, на жаль, те, що відбувається роками в футболі - на виду у всіх та з мовчазної згоди більшості інших колег, для яких вказання на хуйню та явний зашквар чомусь називається порушенням професійної етики між журналістами (яка ж дурня!!!) - залишає свій слід на всьому спорті. Бо по умовному Циганику чи Бурбасу прості вболівальники сприймають всю професію - не тільки в футболі, а й всьому спорті. А подібні персони і далі рукопожатні, і далі мають величезний вплив та і далі навіть більшість навіть класних колег по професії не вважає чимось зашкварним з'являтися з ними в одній студії, а більшість людей футболу - давати таким "журналістам" коментарі, інсайди та інтерв'ю. Тому все по старому. Коли насправді в країні вистачає спортивних журналістів, які роблять свою роботу професійно та якісно. Але вони не дружать з гравцями, власниками клубів, агентами та не паразитують на знайомствах з ними, щоб отримати підвищені медійність, перегляди та, відповідно, й гроші. Ну, і на футбольне телебачення як мінімум до недавнього часу їх майже не підпускали, бо всі ж розуміють, хто платив гроші на Плюсах чи Футболах та хто замовляв музику. І наскільки це вплинуло на медійну відомість окремих персонажів, для яких журналістські принципи нічого не значать.Тому, з одного боку, наче й свято, а, з іншого боку, наче й сумний день та щорічне нагадування, де репутаційно знаходиться професія завдяки окремим персонажам з мовчазливої згоди більшості інших колег й людей футболу.