аутдор щоденник

Зізнаюсь, поки я була мала (й дурна), то страждала на мізогінію. Бо мені здавалось, що я не така, як «звичайні» дівчата. Спойлер: так мені тільки здавалось. Але спілкування з розумнішими за мене людьми та споживання адекватного контенту змінили моє ставлення.Зараз жінок я люблю, захоплююсь ними та підтримую їх. Надихають мене найбільше, як не дивно, теж вони.От буквально вчора залипла на проєкті Woman & The Wind. Розказую і вам.Це історія трьох жінок, які перетинають Північну Атлантику на 50-річному дерев'яному катамарані (тут вже можна відкривати рота від захвату). Спочатку вони хотіли дослідити, як пластик мандрує океаном разом із течіями. Під час переходу вони буквально щодня фіксували сміття: рибальські сітки, каністри, пляшки, пакети, мотузки та мікропластик далеко від суші. Але поступово історія стала набагато особистішою і фільм вийшов не зовсім про пластик.Також, він про страх, довіру, дружбу, втому, шторми, красу океану і те, що стається з людьми, коли вони місяць живуть посеред води без можливості просто «вийти».Мені ще дуже зайшло, що тут немає цього вайбу «дівчата всім довели, що вони теж можуть». Спокійно🤚🏻 Ніхто тут нічого не доводить. Просто троє людей роблять те, що люблять, і чесно показують не тільки красиві моменти, а й сумніви, конфлікти та виснаження.У цього проєкту дуже приємна естетика — старий дерев'яний човен, вітер, океан, мінімум технологій, багато тиші. Все виглядає дуже по-справжньому, розумієте? Без відчуття, що все це робиться тільки заради контенту.Коротше, якщо любите воду або просто красиві документальні історії — рекомендую глянути хочаб інстаграм акаунт. А може й подивитись фільм повністю.#аутдорлюди_od #натхнення_od

В капіталістичному світі негрошові досягнення це не досягнення, а щось несерйозне, що не варте уваги. А я вам скажу, що навіть вміти запускати камінці по воді — це, блін, круто.Курт Штайнер із Пенсильванії взагалі майстер у цій справі. У 2013 році він встановив світовий рекорд — 88 відскоків, прикиньте!Його захоплення зародилось ще в дитинстві, проте свій перший офіційний турнір (так, вони існують) Курт відвідав лише у 2000 році, коли йому було 35. Несподівано навіть для себе він виборов золото. Після чого зловив гіперфіксацію на цій справі й почав фанатично вдосконалювати майстерність. Всього за два роки Курт встановив новий світовий рекорд, змусивши камінь підстрибнути 40 разів.Уже тривалий час Курт мешкає відірвано від мегаполісів, а його постійним тренувальним майданчиком стали береги озера Ері. Він здійснив справжню революцію в цьому хобі, заглибившись у його фізику: від правильного нахилу при кидку до важливості сильного обертання. Крім того, Штайнер став експертом у підборі знаряддя. Він може годинами блукати пляжем, вишукуючи бездоганно гладкі та пласкі камінці вагою від 85 до 220 грамів. Ну і, звісно, Курт регулярно тренується, щоб мати м'язи та силу для потужного кидка.І от уявіть собі, що у світі є тіп, життя якого крутиться лише навколо цих камінців. Його не цікавлять корпоративний світ, іпотеки на квартиру, машини, бренди чи будь-що стандартно-соціальне. Лише жабки по воді. Кайф же! Реально завідую йому, бо жабок я пускати ніколи не вміла.#аутдорлюди_od

Без прелюдій: підбірка легких сандалів/капців. Такий ультралайт, що не факт, що в рюкзаку ви їх знайдете потім взагалі. Ловіть.Xero Shoes Genesis130 г — дуже легкі сандалі, з попередньо шнурованою регульованою системою. У Xero Shoes є ще більш серйозні варіанти, але також легкі — Z-Trek, Z-Trail EV.А якшо ви, навпаки, геть упоротий ультралайтер, то купуєте собі буквально устілку Genesis DIY Sandal Kit за 20$, обвʼязуєте паракордовою мотузкою, і пока🤚 Хоча, можна вже любу устілку з дому тоді взять. Monbell Lock-On Sandals 137 г — а ще Sock-On і Slip-On. Відрізняються між собою лише способом фіксації п'яти, стопи і трохи ціною. Мʼякі, легкі, зручні, мають різні кольори — шо вам ще треба? Zpacks Ultralight Camp Shoes50 г — такі от капці, як у мого батька, але ці дуже продумані і супер легкі. Бачили, всього 50 г? Маємо тут пінову підошву в 4мм і нейлонові боки, що захищають від вологи та бруду і зверху еластична лайкра. Можна їх скрутити буквально як шкарпетку і покласти в кишеню. Bedrock Cairn Evo 3D PRO Sandals250 г — писала раніше про Cairn Evo C PRO, але ці трошки прикольніші. У Evo 3D краща, анатомічна форма устілки. Bedrock вже не такі легкі, звісно, але в них можна навіть через річку перейти по камінцях, якщо сильно треба.Gnuhr — цей варік по приколу вам показую. Сандалі, надруковані на принтері. Вже запитала в друга, що потрібно, щоб зробити собі такі самі. Сказав, що тільки якісний гумовий філамент, що майже як силікон, і все. Вже хочу🌝*Про звичні всім сандалі Teva, Lizard, Merrell писала минулоріч ось тут.#взуття_od

Ми будемо обговорювати роботів у горах чи нє?Оцей вже на вершину вулкана 6200 метрів в Еквадорі піднявся. І планує наступне сходження на Еверест. Його звати Пемба, і піднятися йому все ж трохи допомогли, бо на деяких крутих ділянках бідолаху довелося нести членам команди на плечах. Загалом, Пемба дістався вершини вулкана приблизно за 16 годин, що вже непогано.Ця експедиція була організована не just for fun, якщо що. Довгострокова ідея полягає в тому, щоб використовувати роботів для збору даних, моніторингу екосистем і дикої природи.Наступним викликом для Пемби стане експедиція на Еверест між Базовим табором і Табором 4, де він наблизиться до висоти 8000 метрів. Там його супроводжуватимуть шерпи, і, окрім випробування на витривалість за ще суворіших температур, робот допомагатиме збирати сміття. Неясно тільки, куди… Непал, звісно ж, поки не надав необхідних дозволів, оскільки в країні наразі немає законів, які регулюють сходження для таких альпіністів. Може, бояться, що роботи заберуть у них робочі місця. Хоча це до біса дорого — взяти собі такого помічника, замість шерп.Самотужки сходити на вершини ці залізяки поки не стягують, але дослідження триватимуть. У перспективі ці гуманоїди мають стати непоганими помічниками в питанні екології та порятунку природи.Особисто я не проти (хоч мене ніхто й не питав), аби ці роботи потім разом з іншим сміттям в горах не валялись.#історія_od #розмова_od

Що ви знаєте про Mountain Hardwear? А-а-а, ну щас я розкажу.Початок, звісно, як у всіх — альпіністи та аутдорники вирішують створити щось краще, ніж є на ринку. Хоча щоразу на тому ринку вже існують хрінасобі які мастодонти індустрії, але менше з тим — вони ризикують.Та незвичайним у цьому початку є те, що засновників у бренду аж девʼять. Девʼять! Це якийсь унікальний випадок, щоб стільки людей створили один бренд. Звісно, у них був лідер — Джек Гілберт, який до цього відпрацював 20 років у The North Face, а потім ще й президентом Sierra Designs (теж відомий аутдор-бренд). Зі Sierra, власне, всі девʼять засновників в один момент і звільнились, щоб створити Mountain Hardwear.Завдяки попередньому досвіду вони досить швидко зробили свій перший айтем — тришарову гірську куртку Exposure Parka. Хоч і не без факапів із логотипом.«Ми щойно вигадали назву та логотип Mountain Hardwear і банально не встигли пришити нашивки, тому просто приліпили їх на скотч. Пам'ятаю, як на тій першій виставці ми показували зразки, і щоразу, коли я діставав куртку зі стійки, логотип з неї злітав. До кінця виставки весь наш ковролін був усіяний цими логотипами на двосторонньому скотчі», — згадував Майк Валленфельс (один із дев'яти засновників) в інтерв'ю OutInUnder. Логотип із гайкою, до речі, досить дивний, як для аутдор бренду, одразу зачепив аудиторію. Це вам не просто контури якоїсь гори злизати. Hardwear (тут гра слів: «hardware» — металеві вироби/інструменти, та «wear» — одяг) буквально означає «одяг, міцний як залізо».І хоч бренд мало переймався чимось, окрім якості продукту, він усе ж мав стиль та прогресивний дизайн із самого початку. Про що, як мінімум, говорять їхні регулярні колаборації зі Stüssy.З 2003 року Mountain Hardwear стала дочірньою компанією Columbia. Але хвилюватися немає причин (як сказав А. Хливнюк) — Columbia не втручається в технічні та дизайн-процеси компанії, тому якість продукту і по сьогодні лишається топовою. Принаймні, відгуки на Reddit дуже схвальні, або ж у бренду якась бєшена фан-база.На момент 2026 року Mountain Hardwear займає дуже сильну позицію на ринку, бо зміг зберегти свій бунтарський дух 90-х, не скотився в нудний мас-маркет і зробив правильну поправку на актуальний стиль та екологію. Ну, бо сучасний аутдор неможливий без еко-повістки.Коротше, якщо ви бачите людину в куртці з цією гайкою, висока ймовірність, що вона шарить. Чого не скажеш про той самий Arc'teryx, наприклад (ну, сорі).*Рекомендую глянуть відос, бо там класне порівняння спальника з шаурмою у фользі.#історія_od #бренди_od

Зазвичай я не пишу наступного дня після масованих обстрілів із зрозумілих причин, тому ловіть сьогодні те, що обіцяла на вчора — враження про поїздку в Мигію у двох частинах.Частина 1. Миколаївщина.От знаєте, коли їдеш Київщиною, вона переважно пагорбиста і всі поля розділені лісосмугами, що часто заважають бачити більше. Проїжджаючи ж повз поля Миколаївщини, твій радіус огляду сильно збільшується. Цей масштаб дуже захоплює і розчулює. Щось схоже відчуваєш, коли дивишся на безмежне море. І от уявіть, що посеред тих полів і степів у с. Мигія стоять гори. Це ж здуріти!Там ми і базувались, точніше у наших партнерів «Extreme Party», які нас дуже смачно годували, інструктували, сплавляли і взагалі прийняли супердушевно. Засновник Борис — аутдорщик із таким досвідом, який нам із вами ще здобувати й здобувати, і не факт, що здобудемо. Тільки на Кіліманджаро Борис піднімався 33 рази, а історії про змагання з рафтингу взагалі дорогого коштують.На воді Борис сказав, що з мене «вийдуть люди» і він може зробити з мене чемпіонку з рафтингу, бо в мене дуже добре виходить як для новачка. Та я не казала йому, що весло тримаю в руках не перший день, а ще з часів, коли мені було 5.Частина 2. Рафтинг.Одразу скріньте, тому що рафтинг 100% буде таким самим хайпом, як і скелелазіння. Ну, може ще гребля. Рафтинг — це весело, як мінімум. І досить складно, якщо хочеться долати відстані не з Божою поміччю, а завдяки своїм навичкам і знанням.От наприклад, як ми вже дізнались на місці, існує всього 6 рівнів складності річки. Ви знали про це? Я — ні. На Південному Бузі ми мали 2-й рівень, а на Черемоші в Карпатах 3-й — і це найвищий в Україні, до речі.На Мигійських порогах ще навіть проводяться міжнародні змагання з веслування на байдарках та рафтах. Найбільше мене вразили якраз підлітки, які готувались до змагань, бо це виглядало як щось, у що дійсно хочеться вписатись.Загалом за два дні ми навеслували 20 км, бачили величезне розмаїття птахів, хтось навіть встиг ненавмисно скупнутись😁, але це завжди гарний досвід.Якщо ви захочете спробувати, то я б однозначно радила Мигію. Бо там простіше, набагато тепліша вода, їхати до неї ближче і там нереально красиво.#місця_od #спорт_od

Пишу цей пост із кемпу «Білий Слон» у Карпатах о 7-й ранку, бо дуже хочу поділитися з вами тим, що поїхала разом із Second Wind на трейл + сплав.Second Wind (БО «Друге Дихання») — це спільнота для ветеранів/-ок та військовослужбовців з досвідом ампутації чи протезування. Вони займаються хайкінгом, скелелазінням, рафтингом та іноді ще чимось, як, наприклад, вчорашнім трейлом на 14 км.Не буду розказувати, які потужні наші ветерани чи як я вражена силою героїв. По-перше, це і так зрозуміло. По-друге, мені це здається заїждженим і бездушним копірайтом, який всі юзають вже за звичкою.Звісно, я відчуваю глибоку повагу, але я не дивуюсь від того, що люди ведуть активний спосіб життя — бо ця думка загалом якась мені дивна. Що я дійсно хочу відзначити, так це їхнє почуття гумору та відкритість. Це те, що я безмежно ціную в людях, чиє життя точно не назвеш безтурботним. Для мене не закриватись від світу — і є найбільший прояв сили.Коротше, мені дуже пощастило з компанією цими вихідними. Сьогодні на нас чекає сплав по крижаній воді, тож побажайте нам не випасти з човна. #аутдорлюди_od #розмова_od #натхнення_od

В дитинстві дуже любила дивитись передачу “How It's Made” — про стадії промислового виробництва різних предметів та продуктів. Оце вирішила, що нам з вами потрібна така рубрика. Тож, першою у #якцезроблено_od стартує Dyneema — super hero серед аутдор-матеріалів. І хоч я старалась писати простими словами і не нудно, але лонгріду в цій рубриці не уникнути, ви вже вибачайте🌝Виготовлення.Все починається з газу етилену. Його перетворюють на поліетилен, але з однією відмінністю: у звичайному пакеті ланцюжок молекул налічує близько 10 000 атомів вуглецю, а у Dyneema він у 10 разів довший — понад 100 000 атомів.Так от, уявіть собі величезний герметичний бак. Туди запускають газ етилен і додають каталізатори. Під їхнім впливом молекули газу починають «хапатися» одна за одну і злипатися у довжелезні ланцюжки. Вони стають настільки важкими, що випадають в осад. Візуально це виглядає так, ніби у баку починає йти сніг. Цей «сніг» і є чистим поліетиленом у формі дрібного білого порошку.Далі цей порошок розчиняють у спеціальній рідині. Виходить щось схоже на густий кисіль. Потім цей «кисіль» під величезним тиском видавлюють через мікроскопічні дірочки фільєри. Коли розчинник випаровується — залишається надміцна нитка.Що далі?Щоб зробити той самий Dyneema Composite Fabric (DCF), який ми бачимо в ультралегких наметах і рюкзаках, волокна розкладають паралельно, щоб вони утворили рівний шар. Потім зверху кладуть такий самий шар, але під кутом 90 градусів (хрест-навхрест). Оскільки нитки не переплітаються «над і під» одна одною, вони залишаються абсолютно прямими. Це означає, що матеріал взагалі не має куди розтягуватися.Цю сітку кладуть між двома листами майлару (це надтонка і міцна плівка). Весь цей «бутерброд» відправляють у машину, де під дією температури та тиску шари сплавляються в один лист. Характерний «м'ятий» вигляд DCF з'являється якраз тому, що плівка згинається, а нитки всередині — ні. Якщо DCF призначений для рюкзака, на зовнішній бік часто наклеюють додатковий захисний шар (зазвичай тонкий поліестер 50D). Це, до речі, спойлер до мінусів цього матеріалу. Бо DCF хоч і неймовірно міцний на розрив, але він чутливий до проколів та тертя: на гострих згинах з часом можуть з'явитися мікродірочки.Хейтери у Dyneema, як і у будь-чого, теж є, і ви 100% почуєте, якесь: «це дорого», «це неекологічно» і т.ін. Але, на щастя, в нас завжди є власний вибір.#стаф_od #якцезроблено_od

Думали, що Helinox — це тільки стільчики? Ноуп🌝 Вони роблять ще столи, трекпалиці, розкладачки для кемпінгу, намети, сумки, одяг та навіть ігри.Helinox — це взагалі дочірній проєкт корейської компанії DAC (Dongah Aluminum Corp) — лідера у виробництві алюмінієвих дуг для наметів топових брендів. DAC використовують власний алюмінієвий сплав TH72M: він надзвичайно легкий, але при цьому витримує величезні навантаження. Легендарний Chair One, який і приніс бренду світову славу, важить менше 1 кг, а у складеному вигляді не більший за пляшку води. Та попри це, він спокійно витримує людину вагою до 145 кг. І якщо раніше ви везли комфортне, але важке крісло тільки в машині і тільки на кемпінг, то Helinox дозволив брати крісло навіть у піші мандрівки чи на байкпакінг. Важливий нюанс: Оскільки конструкція стала культовою, ринок завалений дешевими копіями. Що так собі факт, якщо говорити про надмірне споживання та екологію. Та за межами своїх знаменитих стільців Helinox пропонує речі, які перетворюють базовий табір на справжній аутдор-готель. Наприклад, їхня лінійка ліжок-розкладачок:- Lite Cot — найлегша у лінійці (близько 1.2 кг), ідеально підійде для велотуризму.- Cot One Convertible — флагманська модель. Її головна фішка — важільна система натягу. Вам не потрібно мати суперсилу, щоб натягнути тканину: важелі роблять це за вас, створюючи пружну поверхню, яка не провисає.- Cot Legs — до багатьох моделей можна докупити подовжені ніжки, щоб підняти ліжко вище — це зручно, якщо під ним треба зберігати речі.Щодо наметів: Helinox не випускає їх масово (тут вони залишають ринок брендам на кшталт Big Agnes чи MSR, які використовують їхні ж дуги). Натомість вони фокусуються на експедиційних та базових укриттях:- Tactical Field Tunnel — великі купольні намети або шатри для групового відпочинку. Вітростійкі та мають специфічний мілітарі-дизайн.- Royal Box — сонцезахисний тент-намет, який ідеально підходить для пляжу, пікніка чи риболовлі. Має відкриті стінки для вентиляції, але надійно захищає від ультрафіолету та легкого дощу.І моя улюблена частина, про яку мало хто знає, але вона класно доповнює концепцію відпочинку в таборі — ігри (це я настолки не люблю, але «ето другоє»):- StringTrees — така собі «диверсія» проти класичного шаффлборду на 5-метровій мотузці. Натягуєш шнур між деревами та запускаєш металеві кільця в призові зони. Гра на точність і контроль сили.- HeliDrop — вертикальний баттл на влучність. Потрібно кидати мішечки в одну з трьох сіток-мішеней на стійці. - HeliDisc — динамічний мікс фрізбі та перегонів. Ціль — збити диском мішень із вежі суперника, поки той намагається її впіймати до падіння. Майже в усіх брендів є масовий продукт, а є речі суто «маркетингові». Та головне, щоб ці речі вами справді використовувались, а не лежали вдома.#стаф_od #бренди_od

Якщо ви сидите в Threads, то, можливо, бачили акаунт П.А.Л.К.А. — це асоціація любителів крутих палок. Суть її проста: люди тиняються десь на природі, знаходять класну палицю, як у дитинстві, викладають у Threads і відмічають акаунт. Далі чувак, який його веде, пише розлогі, серйозні коментарі та оцінює знахідку за 50-бальною шкалою. Це доволі весело, я вам скажу.Але до чого це я. В Японії існують дерев’яні палиці для сходження на гору Фудзі, які можна придбати на 5-й станції (2300 м). І хоч зараз це має комерційну складову, традиційно такий посох — конго-дзуе — носили паломники та гірські аскети (ямабусі). Вважалось, що палиця символізує тіло святого Кукая, засновника однієї з буддійських шкіл, який ніби «підтримує» мандрівника в дорозі.Під час підйому на палиці випалюють спеціальні клейма-печатки, перетворюючи її на унікальний сертифікат сходження, по типу паспорта пілігрима на шляху Каміно де Сантьяго. Оскільки Фудзі вважалася священною, паломникам потрібен був доказ їхнього «духовного подвигу» — так на станціях і почали ставити клейма з назвою храму чи висотою.Попри заробіток, японці й зараз дуже серйозно ставляться до ритуалу. Людина з розпеченим залізом у руках — це часто працівник притулку, який робить це професійно вже багато років.Зізнаюсь, я не любителька сувенірів, але в цьому випадку навіть не вагалася б🌚#місця_od #історія_od #натхнення_od