🌞 Промені Аласі. Книга 2 - Аліса Корж 🌞

писати відгуки на продовження складно, принаймні мені, важко не накидати спойлерів. тож буду чесною: обережно читайте написане далі, особливо якщо ще не бралися за першу книгу «Променів Аласі» (чого досі ні???).

я попередила.

бурхливі події, повні переїздів, навчання в Академії, Турніру й того, що відбулося в маєтку Торгонів, привели нас разом із Касією та Треєм -лише-мені-можна-носити-чорне (ака desperate yearner) до пустелі.

друга книга почалася там, де ми попрощалися з героями раніше: серед пекучих пісків, з нестачею води, харчів та гранолу у фільтрах. уроки Ролмака про виживання в цих умовах знову знадобилися, як і всі попередні знання про повстанський рух свартіїв, які Касі встигла отримати раніше. мені подобається, що ми не маємо гадати, звідки головна героїня все знає, бо більшість інформації ми отримали разом з нею, хоч і не так детально.

🌞 якщо в першій книзі ми йшли разом із Касі, то тут вже перебуваємо і з нею, і з Треєм, що символічно відображається на двох основних локаціях: Свартарасті (який я вперто називаю Сварстаратом) та Артіумі, які втілюють як "світи", з яких походить ця парочка, так і дуальність самої головної героїні. нарешті Касія побуде серед "своїх" людей, але навіть тут почуватиметься чужою. оця потреба бути прийнятою підштовхне її як до багатьох гарних вчинків, так і не дуже, а ніщо я не люблю більше, ніж неоднозначність персонажок, бо читати про тих, хто ніколи не помиляється, нудно.

❤️ друга частина відчувається дорослішою - ми вже не в Академії, не намагаємося догодити опікуну, а поринаємо в гущавину політичної боротьби й втілюємо амбіції - та романтичнішою. і останнє я з голодом чекала, бо це дуже класний слоубьорн, який так само повільно розгоряється й далі. оці сповнені напруги діалоги, погляди, подеколи ножі в спину, сумніви та вагання - все тут є, всього в міру, але водночас не перетягує на себе весь фокус від наповненого подіями сюжету.

🌞 я також рада, що поміж спроб грати нарівні з дорослими чиновниками, які вперто відмовляються від таких необхідних змін, палу повстань та усвідомлення власних почуттів залишилося місце й для лінії дружби Касі та Уни, яку я так люблю ще з першої книги. поза стінами Академії та без сусідства в одній кімнаті гуртожитку ці стосунки теж переживають свої випробування та деформацію, але дівчатка справляються.

минуло вже багато часу, як я дочитала дилогію, а в мене лишилося все ще багато питань, хочеться глибше пізнати цей світ, подальшу долю персонажів та чи вдасться їм втілити всі ті зміни й реформи, про які багато згадувалося в другій книзі. це не відкритий фінал, але такий, що дає нам змогу уявляти різні варіанти майбутнього та фантазувати, якими стали дорослі Касі та Трей.

люблю цю історію, люблю те, як пише Аліса, це такий янгедалт, який приємно читати дорослою й аналізувати вчинки персонажів та закладені сенси, а ще обговорювати оту ситуацію з мацанням колін, що вже стало локальним жартом в чаті мого книжкового клубу.

мільйон з 10, вдячна цій історії, яка звела мене з авторкою, люблю Алісу❤️

відгук на першу частину тут.

#відгуки_ганка