Доксологічний компонент молитви Господньої (Отче наш), який традиційно завершується фразою «бо Твоє є Царство, і сила, і слава на віки», є багатовимірною теологічною конструкцією, що втілює інтеграцію трансцендентальної антропології з герменевтичними підходами сучасного екзегетичного дискурсу. Ця доксологія відображає апофатичне пізнання божественної природи, де атрибути Бога-Отця (Царство, Сила, Слава) представлені через систематичний синтез космологічних та антропологічних тез, що випливають з тринітарної догматики. У рамках космотеологічної парадигми, доксологія демонструє есхатологічну перспективу кінцевого завершення творіння, де монархічне домінування Божого Царства інтерпретується через лінгвістичну деконструкцію сакральної фрази, що містить в собі телологічну оптимізацію кінцевої мети буття. Цей аспект вимагає застосування феноменологічних методів для аналізу літургійного акту, де прославлення Бога стає актом інтенціональної рефлексії над метафізичними основами реальності. Хоча усім практикуючим це і так зрозуміло.#отець_йоханан_пояснює#богословя