IRONMAN повільно перестає бути Ironman?

🤬

Цей сезон змусив мене задуматись про річ, про яку раніше я майже не думав.

Ми місяцями готуємось до конкретного старту. Будуємо форму, підводимось до піку, плануємо перельоти, проживання, харчування, екіпірування. А потім приїжджаємо на race week — і дізнаємось, що гонку змінили.

🏊 Плавання скасували — буде дуатлон.
🔥 Через спеку скоротили дистанцію.
🌊 Через хвилі або течію урізали плавання.
⛈️ А інколи старт просто повністю скасували.

І так, безпека завжди має бути на першому місці. Є ситуації, коли іншого рішення просто немає.

Але тут є інше питання.

Раніше IRONMAN сам по собі був викликом. Не просто масовим спортивним стартом, а складним випробуванням.

Ти міг плисти в океані з великими хвилями. Боротися з течією. Стартувати в холодній або дуже теплій воді. Їхати під сильним вітром. Бігти в спеку. Потрапити на складний рельєф.

І це було частиною самої ідеї.

IRONMAN означав: умови можуть бути жорсткими, але ти маєш бути до них готовий.

І тут у мене є особистий приклад.

У 2021 році я сам фінішував IRONMAN Barcelona в умовах, які, на мою думку, були значно гіршими, ніж на багатьох гонках, які цього року скасували.

Тоді плавання все ж урізали до 900 метрів, тому формально я, виходить, не до кінця справжній Ironman 😅

Але сам старт провели.

І от зараз складається відчуття, що спорт поступово рухається в інший бік.

Трохи сильніші хвилі — прибираємо плавання.
Спека — скорочуємо дистанцію.
Вітер — змінюємо формат.
Складні умови — скасовуємо старт.

Ще трохи — і будемо скасовувати гонки через яму на асфальті, занадто крутий підйом або тому, що на трасі спортсмену може бути просто важко.

Як на мене, тут є дуже тонка межа між безпекою і стерилізацією спорту.

Бо якщо прибрати хвилі, вітер, спеку, холод, рельєф і все, що створює складність, то IRONMAN поступово перетворюється на якусь ліберальну соєву гонку, де головна задача — зробити так, щоб нікому не було занадто дискомфортно.

💅🏼

І це вже реально псує саму ідею досягнення.

Бо цінність фрази «Я зробив Ironman» завжди була не тільки в цифрах 3.8 + 180 + 42.2.

Вона була ще й у тому, що ти пройшов через складні умови, адаптувався і впорався.

💪

При цьому, навіть якщо старт змінили або скасували, вся підготовка нікуди не зникає. Форма нікуди не зникає. Ранні підйоми, довгі вело, темпові, довгі пробіжки, важкі сесії — все це залишається з тобою.

Але питання все одно залишається:

чи не стають зміни й скасування стартів новою нормою довгого триатлону?

І якщо з Ironman поступово прибирати сам виклик — скільки від його ідеї тоді взагалі залишиться?

Цікаво почути вашу думку 👇
У вас колись скасовували, скорочували або змінювали старт через погоду, воду чи інші умови?