[☧] Pneumasōtēria. | Девід А. Вемгофф. Джон Кортні Мюррей, Time/Life та “американська пропо...

Девід А. Вемгофф. Джон Кортні Мюррей, Time/Life та “американська пропозиція”: як доктринальна програма ЦРУ змінила Католицьку Церкву.Декларація незалежності США втілює засадничі принципи раннього лібералізму — переконання, що суспільство може будуватися лише на “законах природи” та “Бозі цієї природи”, без політичного підпорядкування будь-якій релігії. Ці ідеї пізніше закріпила Перша поправка до Конституції (1791). Саме вони утворюють основу так званої “американської пропозиції” — твердження, що всі люди рівні та мають невід’ємні права на життя й свободу.Американський єзуїт Джон Кортні Мюррей у своїй книзі We Hold These Truths (1960) закликав Католицьку Церкву прийняти ці принципи, фактично відмовившись від традиційного католицького вчення про єдність релігії та політичної спільноти. Цю позицію рішуче засуджував Пій XII, а раніше — Лев XIII, який попереджав, що американська модель розділення Церкви й держави не може бути зразковою для всіх країн.Вемгофф досліджує, як Мюррей разом із впливовими американськими медіа-магнатами, зокрема Генрі та Клер Люс, використав культурну силу журналів Time і Life для просування “американізму” як альтернативи традиційному католицизму. Цей процес підтримували програми “доктринальної війни” ЦРУ, спрямовані на формування культурного впливу США під час Холодної війни.Ідеї Мюррея поступово просочувалися у Ватикан. За понтифікату Пія XII ще відчувався спротив, але на Другому Ватиканському соборі все змінилося. За декларації Dignitatis humanae Церква прийняла плюралізм. Для одних це стало тріумфом гуманізму, для інших — відступом від істини. Проте факт залишався фактом: дух американізму увійшов до самого серця католицького вчення.Вемгофф звертає увагу й на Іспанію, яка в той час залишалася оплотом традиційного католицизму. Саме вона стала “анти-моделлю” — доказом того, що Церква ще здатна бути державотворчим принципом. Але тиск з боку США, культурна експансія, а згодом і внутрішня втома спричинили поступову зміну курсу, а Конституція 1978 року остаточно закріпила секулярний характер держави.Так минув час культурної боротьби між традиційним католицьким універсумом і ліберальним індивідуалізмом. І, як визнає Вемгофф, перемогу здобув другий.