Як змінюється життя жінки, коли вона піднімає свої стандарти?

Спочатку — стає незручніше.

Бо раніше вона думала:

«Ну нічого, потерплю».
«Не хочу сварки».
«Мені простіше зробити самій».
«А раптом образиться?»
«У моєму віці вже не перебирають».
«Може, я забагато хочу?»

А потім у голові з’являється інше питання:

«А чому мені це має підходити?»

І ось тут починаються зміни.

Жінка не обов’язково розлучається.
Не стає холодною.
Не перестає любити й турбуватися про близьких.

Вона просто перестає автоматично погоджуватися.

На розмову з нею зневажливим тоном.

На обіцянки, які роками залишаються обіцянками.

На стосунки, де близькість доводиться випрошувати.

На роль людини, яка всіх розуміє, усіх рятує і завжди «впорається сама».

На те, щоб відкладати себе на потім.

І найцікавіше — спочатку це зовсім не схоже на впевненість.

Вона сказала «ні» — і почувається винною.

Не стала виправдовуватися — і думає: «Може, я була надто різкою?»

Витратила гроші на себе — і внутрішній голос уже підраховує, скільки кориснішого можна було купити.

Попросила про те, що їй потрібно, — і боїться почути: «Ти багато хочеш».

Підняти стандарти — це не вирішити, що тепер усі навколо вам щось винні.

Це вирішити, на що Ви самі більше не погоджуєтеся.

І поступово змінюється дуже багато.

Не тому, що світ раптом починає ставитися до Вас інакше.

А тому, що Ви перестаєте залишатися там, де з Вами можна як завгодно.

І одного дня ловите себе на думці:

«Раніше я боялася, що, піднявши стандарти, втрачу людей.

А тепер більше боюся знову втратити себе🫣»