Мої думки після новорічних розборів

Після кожного розбору в мене знову і знову одне відчуття —ми часто витрачаємо надто багато життя не туди. Не тому, що не вміємо. Не тому, що слабкі. А тому, що довго терпимо, пояснюємо, чекаємо, сподіваємося, замість того щоб чесно запитати себе:«А чого я хочу насправді?»На розборах я знову бачу:жінки 40+ дуже глибокі, мудрі, сильні. Але саме вони найчастіше:— пояснюють замість того, щоб окреслити межу;— терплять замість того, щоб зробити вибір;— сумніваються в собі там, де давно час довіряти. І майже завжди ключовий момент не в проблемі, а в відсутності ясності. Коли немає ясності — рух стає хаотичним. Коли з’являється ясність — з’являється спокій і напрямок. Я не даю готових рішень. Я допомагаю побачити картину цілком. І зробити власні, правильні для себе висновки. Мабуть, це і є головне після цих розборів:життя не стає іншим від порад. Воно змінюється від чесного погляду на себе. І дуже шкода витрачати ще один рік,якщо можна почати з ясності ще триває марафон новорічних розборів, долучайтесяhttps://t.me/+Jk8eWpnmkEFlNmE6